від Балтійського до Чорного морів, близько 5 млн. 500 тис. солдатів і офіцерів було кинуто на розгром СРСР. Почалася радянсько-німецька війна, що тривала 1418 днів і ночей.
Відповідно до плану «Барбароса» (грудень 1940), розробленому німецьким генеральним штабом Радянський Союз повинний був бути розгромлений протягом двох місяців у ході «блискавичної війни». У загарбницьких планах фашистів Україні приділялося особливе місце.
За планом «Ост» гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з України мільйони чоловік, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Для досягнення поставленої мети на київському напрямку була розгорнута група армії «Південь» (командуючий - генерал-фельдмаршал Рундштедт). Її задачею було знищення радянських військ на Правобережній Україні, вихід до Дніпра і розвиток наступу на схід.
Перші місяці війни були найбільш важкими і трагічними для радянських військ. Німецькі війська і їхні союзники швидко просувалися всередину України. 25 червня був узятий Луцьк, 27-го - Дубно, 28-го - Рівне, 30-го червня - Львів і Тернопіль. До середини липня німці контролювали всю Галичину, Західну Волинь, Буковину і Бессарабію. Вирішальної для подальшого ходу воєнних дій була битва під Уманню (10- 12 серпня 1941), під час якої були розбиті частини Червоної Армії, що утримують підступи до Центральної і Східної України. Радянські війська не могли стримати натиск ворога. Німецькі війська легко проривали радянську оборону і брали в оточення частини Червоної Армії.
2. Оборона Києва. Одеси і Криму.
У середині вересня 1941р. супротивник взяв в оточення київське угруповання радянських військ Південно-Західного фронту загальною чисельністю 650 тис. чоловік. Після 72 днів оборони частини Червоної Армії залишили столицю України.
300-тисячне угруповання румунських військ з 5 серпня 1941 р. повели наступ на південний схід, метою якого було взяття Одеси. 15 вересня 1941 в. супротивник розпочав генеральний наступ й оточив місто. Цілий місяць радянські війська відбивали люті атаки ворога. 16 жовтня була проведена операція по евакуації Одеського укріпрайону. Героїчна оборона міста закінчилася. В Одесу вступили частини 4-ої румунської армії.
Наприкінці вересня 1941 р. різко погіршилося положення частин Південного фронту, що діяли в південних областях України. Фашисти, захопивши Каховський плацдарм, вийшли на Чонгарський перешийок. Частини Приморської армії – 90 тис. бійців і командирів зайняли позицію в Криму. Але удержати півострів під своїм контролем їм не удалося. 29 жовтня супротивник прорвав фронт, і Приморська армія була змушена відступити до Севастополя, а 51-я армія на Керченський півострів. 16 листопада під тиском супротивника війська 51-й армії змушені були залишити Крим і евакуюватися на Таманський півострів. Із Севастополя радянські війська пішли тільки 4 липня 1942 р.
22 серпня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області, після чого вся Україна виявилася окупованою. Тринадцять місяців замість планованих декількох тижнів утратив вермахт при захопленні України.
3. Причини поразок Червоної армії:
масові репресії в державі, армії, флоті жертвами яких стали 47 тис. військовослужбовців. З 5 маршалів 3 вбиті (Тухочевський, Егоров та Бирхер) живими залишились Ворошилов та Буденний. З 186 командирів дивізій 154 вбито. В цілому 827 чоловік вищого командного складу в живих залишились лише 127 чоловік.
Недоліки у виробництві зброї (хоча саме у СРСР вперше Корольовим та Глушко були створені реактивні снаряди). Створено новий танк Т-34 групою інженерів на чолі із Косигіним. Але після смерті Тухачевського моторизовані та танкові дивізії недооформлювались, надавалась перевага кінноті.
Прорахунки радянського командування і особисто Сталіна:
а) визначення строків нападу Німеччиною на СРСР 76 раз доповідали Сталіну точну дату нападу
б) помилковість військової концепції яка була заснована на ідеї переможності Червоної Армії та існування теорії перемоги малою кров’ю на чужій території.
заборона будь якої антинімецької пропаганди і навіть звернення до громадян СРСР в засобах масової інформації.
Визначення помилкових пріоритетів в зовнішній політиці, спрямованих на підтримку агресії (пакт від 23.08.39 та договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 року). Поряд з політичною співпрацею йшла також економічна між Німеччиною та СРСР. Поставки машин, обладнання після договору від 28 вересня 1939 року, обмін обладнання і стратегічної сировиною. На весні 1940 року Німеччина припинила поставки обладнання, з СРСР останній ешелон до Німеччини відправився в ночі 22 червня 1941 року.
Було заборонено збивати німецькі літаки які залітали на радянську територію. Нарком оборони видав наказ відпускати екіпажі і літаки та надавати допомогу при поверненні за допомогою супроводжуючих винищувачів.
Групам німецьких солдат дозволяють перетинати кордони з метою розшуку могил родичів загиблих в роки першої світової війни. В Симбірську та Тамбові знаходились німецькі танкові школи.
Таким чином, німцям були відомі місце розташування військ.
22 червня 1941 – напад Німеччини на СРСР
23 червня 1941 – масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди
28 червня 1941 – війська ЧА залишили Мінськ
30 червня 1941 – вступ до Львову
поч. липня 1941 – захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України
7 липня – 26 вересня 1941 – оборона Києва
10 липня – 10 жовтня 1941 – Смоленська битва
29 липня 1941 – захоплення Смоленська
4 серпня – 16 жовтня 1941 –
оборона Одеси під командуванням генерала Петрова
30 серпня 1941 – 27 січня 1943 – блокада Ленінграда
19 вересня 1941 – захоплення Києва німецькими військами
30 вересня 1941 – поч. Січня 1942 – оборона Москви. Початок операції “Тайфун”
Вересень – жовтень 1941 –
Донбаська оборонна операція
25 жовтня 1941 – захоплення Харкова
30 жовтня 1941 – 1 липня 1942 – оборона Севастополя
5 грудня