4 березня 1942 – розгін Української Національної Ради

12-19 травня 1942 – невдалий наступ військ ЧА на Харків

30 травня 1942 – створення Центрального Штабу Партизанського Руху на чолі із Понаморенко, на Україні на чолі із Струкачем.

28 червня 1942 – наступ німців на Волгу та Північний Кавказ

22 липня 1942 – ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України

Проте, з кожним місяцем опір радянських військ підсилювався, удосконалювалося мистецтво організації оборонних боїв. Це позбавляло ворога можливості вести наступ в запланованих їм темпах.

11.3. Проаналізуйте зміст радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. і секретного додаткового протоколу до нього. Визначите вплив угоди на подальший розвиток події у світі.

Агресивні плани Гітлера вимагали забезпечення позиції нейтралітету з боку СРСР. Радянський уряд який прагнув запобігти створення антирадянської коаліції в Європі, наприкінці 1938 р. узяв курс на зближення з фашистською Німеччиною.

З призначенням на посаду наркома іноземних справ у СРСР В. Молотова радянсько-німецькі переговори придбали офіційний характер, хоча і продовжували проводитися в обстановці таємності.

А в серпні 1939 р. у Москві проходили офіційні радянсько-німецькі переговори, на яких німецька сторона заявила, що будь-які політичні, економічні, територіальні інтереси СРСР будуть задоволені. Представники Німеччини також проінформували радянську сторону про плани почати бойові дії проти Польщі після 25 серпня 1939 р.

У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт про ненапад і секретні протоколи до нього.

Пакт-договір, угода, одне з найменувань міжнародного договору.

Пакт передбачав наступні зобов'язання сторін:

не воювати один з одним;

не брати участь в угрупованнях держав, спрямованих проти іншої сторони;

усі суперечки один з одним вирішувати винятково мирним шляхом;

підтримувати постійні контакти між собою й інформувати друг друга в питаннях, що торкаються загальних інтересів. Москва не ховала свого наміру взяти під контроль Східну Європу. Це цілком вписувалося в стратегічну концепцію Кремля про «світову соціалістичну революцію».

Секретні протоколи розмежовували сфери впливу сторін:

СРСР | Німеччина

Фінляндія, Естонія, Латвія, Східна Польща, (Західна Україна і Західна Білорусія), Бессарабія |

Західна і Центральна Польща, Литва

Довгий час факт існування секретного протоколу замовчувався, мова йшла тільки про наявність його копій. Вперше оригінали секретних протоколів були виявлені в архівах політбюро ЦК КПРС у 1992 р. і були опубліковані в журналі «Нова і новітня історія» (№1, 1993). Отже, радянський уряд і особисто М.С. Горбачов, як і його попередники, знали про їхню наявність.

На думку деяких істориків, договір від 23 серпня 1939 р. віддалив на 10 років можливість виникнення війни між СРСР і Німеччиною. З іншого боку, пакт фактично означав 4-й роздягнув Польщі й активну участь СРСР у ньому. Багато істориків вважають, що підписання пакту означав домовленість між двома агресорами - Німеччиною і СРСР - про розділ Європи.

Договір вніс розкол у світовий комуністичний рух, тому що з Кремля надходили вказівки про заборону на критику фашизму й антифашистську діяльність.

Після підписання договору почалося відкрите співробітництво НКВД і гестапо, СРСР здійснював постачання в Німеччину стратегічної сировини (продовольство, нафта, чорні і кольорові метали й ін.) у період, коли Німеччина воювала з Великобританією і Францією.

З юридичної точки зору договір був укладений в обхід законів СРСР і в порушення його договірних зобов'язань перед третіми країнами: він не був ратифікований і затверджений вищими законодавчими і виконавчими органами країни. Тому пакт був юридично незаконним, що і констатував З'їзд народних депутатів СРСР у 1989 р., скасувавши його.

Білет № 12

12.1. Розкроїте обставини й історичне значення проголошення Об'єднання (Злуки) УНР і ЗУНР.

Для поляків, що очікували проголошення Східної Галичини частиною Польщі, виступ українців проти польської влади виявилося несподіваним, але вони швидко зуміли організувати опір українським військам. В Львові діяли три польські військові організації, сама впливова з який була Польська організація військова (ПОВ) - місцеве відділення загальнонаціонального об'єднання, очолюваного Ю. Пілсудським.

Збройні зіткнення між українськими і польськими військами у Львові почалися 1 листопада 1918 р., а 5 листопада по вулицях міста вже проходила лінія фронту. Одночасно розгорнулася боротьба за Перемишль, розташований на границі між Східною Галичиною і Польщею. Використовуючи кращу підготовку своїх солдатів і чисельну перевагу, польські війська зайняли Перемишль, а 22 листопада 1918р. окупували Львів. Уряд ЗУНР змушений було переїхати в Тернопіль, а з 2 січня 1919 р. - у Станіслав.

Протягом листопада - грудня 1918 р. польські війська опанували 1/6 частиною повітів, у яких була проголошена ЗУНР. У свою чергу Румунія окупувала частину Буковини, Угорщина зміцнила свій контроль над Закарпаттям.

У цих складних умовах ще більш актуальна представлялася ідея об'єднання ЗУНР з УНР, що підтримувало переважна більшість населення західноукраїнських земель.

22 січня 1919 а. у Києві був проголошений «Акт об'єднання (Злуки)» Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну. ЗУНР одержала назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію.

Остаточне рішення про об'єднання західних і східних земель повинні були затвердити Українські Установчі збори, що так і не були скликані.

Значення об'єднання УНР і ЗУНР.

1. Сам факт проголошення об'єднання ЗУНР і УНР мав величезне морально-політичне значення, підтвердивши бажання українського народу жити в незалежній і соборній Українській державі.

Ця подія, за словами канадського історика О. Субтельного, свідчило про те, що вперше західно- і східноукраїнські націоналісти, що протягом поколінь проголошували існування між ними братерських зв'язків, ввійшли в контакт