1) союз з Німеччиною:

2) установлення дипломатичних відносин з іншими країнами. У період гетьманату Україну визнали 30 країн, а 10 з них мали свої представництва в Києві. Україна мала своїх представників у 23 країнах.

3) підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.).

4) дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалась анексувати (захопити) східно-галицькі землі і Холмщину.

5) підтримка контактів з біло-козачим Доном.

3. Підсумки.

У цілому в Україні вдалося досягти стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, домогтися ряду успіхів у зовнішній політиці.

Однак реставрація дореволюційних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьманату на великих землевласників і буржуазію відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була хитлива, тому що Німеччина програвала війну й у ній зріла революція.

Починаючи з літа 1918 р. опозиція режиму П. Скоропадського підсилилася. Очолив її Український національний союз, головою якого з 18 вересня 1918 р. став В. Винниченко. У боротьбі проти гетьманату українські соціалісти пішли навіть на укладання союзу з більшовиками.

14 грудня 1918 а. П. Скоропадський відрікся від влади, а війська Директорії УНР вступили в Київ.

9.2. Складіть розгорнутий план відповіді на питання «Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 р.»

1. Розчленовування території України.

1. Територія України була розчленована нацистами на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам.

а) Чернівецька й Ізмаїльська області були включені до складу Румунії. Одеська область, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії фашисти об'єднали в губернаторство «Транснистрія». і також уключили до складу Румунії;

б) західні землі – Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округу) за назвою «Галичина» увійшли до складу окремого губернаторства, що включало польської землі з центром у м. Кракові;

в) Чернігівська. Сумська, Харківська області і Донбас як прифронтові зони підкорялися німецькому військовому командуванню;

г) інші українські землі входять до складу рейхкомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне. Він поділявся на шістьох округів. Рейхкомісаром України був призначений Эрих Кох;

д) Закарпатська Україна з 1939 р. була окупована Угорщиною.

2. Установлення нацистського «нового порядку».

1. Окупаційний режим здійснювався гестапо, військами СС, Службою безпеки (СД). Діяла також допоміжна адміністрація з числа місцевих жителів (бургомістри, старости, поліція).

2. Нацисти в ідеологічній роботі використовували як негативні приклади діяльність Більшовиків проти народу України.

3. Окупанти обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдата додому, але це були способи морально-психологічного тиску, на тлі якого жителі України були громадянами «третього сорту», їхнє життя строго регламентувалося правилами і наказами, порушення яких спричиняло концтабір чи розстріл.

4. Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейха, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси».

5. Трагедія Бабиного Яру в Києві. Жертвами нацистів у перші місяці стали 850 тис. українських євреїв.

6. Економічний грабіж країни. Вивіз у Німеччину сировини, устаткування, продовольства, творів мистецтва.

7. Вивіз у Німеччину на роботу працездатного українського населення. 2,4 млн. чоловіків і жінок, переважно молодих погнали в нацистське рабство протягом 1941-1944 р.

8. Організація примусової праці населення на окупованих територіях з метою зміцнення економічної міці «третього рейха».

9.3. Розкрийте процес утворення держави Ізраїль і виникнення палестинської проблеми.

1. Ідея утворення національного центра євреїв (єврейської держави) була висунута австрійським журналістом Т. Герцлем наприкінці XIX в. Він обґрунтував її на Конгресі сіоністського руху в Базелеві (Швейцарія) у 1889 р.

Сіонізм - єврейський національний рух, спрямований на створення і зміцнення єврейської держави.

Конгрес прийняв рішення про утворення єврейської держави на території Палестини. На площу близько 25 тис. кв. км планувалося пересилити 10 млн. євреїв з усього світу. Сіоністи запропонували турецькому султану, під владою якого знаходилася Палестина, продати цю територію, він відмовився. Незважаючи на це, євреї почали таємно переселятися в Палестину, де організували замкнуті громади з натуральним господарством.

2. Під час Першої світової війни уряд Османської імперії почав виселяти євреїв, обвинувативши їх у допомозі країнам Антанти. 2 листопада 1917р., після окупації Палестини, Великобританія прийняла декларацію Бальфура, що поклала початок новій хвилі переселення євреїв.

У 1920р. у Палестині починають створюватися єврейські політичні і воєнні організації. У 1922р. Великобританія одержала від Ліги Націй мандат на керування Палестиною, що відразу викликало повстання арабів проти англійців і євреїв. Лондон сприяв переселенському руху до кінця 30-х рр. Якщо в 1914р. у Палестині євреї складали 5% населення, то в 1922 р. їх було 18%. а в 1937р. - 28%. Коли співвідношення єврейського й арабського населення стало загрозливим для стабільності британської колоніальної імперії, Великобританія заборонила переселення.

3. Після закінчення Другої світової війни, коли світ довідався про трагедію Голокосту, питання про утворення єврейської держави знову стало актуальним.

Голокост (від англ. holocaust - катастрофа) - загибель значної частини єврейського населення Європи (близько 6 млн. чоловік) в результаті організованого знищення євреїв нацистами і їхніми пособниками в Німеччині і на захоплених нею територіях у 1933-1945 р.

Обговорення питання про утворення єврейської держави станами-переможницями проходило на тлі боротьби, що розверталася між англійською адміністрацією, палестинським і єврейським партизанським рухами.

У 1946 році це питання було винесено на обговорення ООН. США і СРСР підтримали ідею утворення держави Ізраїль (Радянський Союз розраховував створити свій форпост на Сході і тим самим сприяти розпаду Британської колоніальної імперії). 29 листопада 1947р. ООН схвалила резолюцію про утворення на території Палестини двох держав: єврейської (57% території) і арабської (43%).