У боротьбу за освоєння нових посівних площ включи-лися не тільки спеціалісти сільського господарства, а й жи-телі міст. Незважаючи на те, що роботи виконувалися в основному вручну, оскільки залишилося мало тракторів, машин, пального, у тилових районах було зорано і засіяно не менше площ, ніж до війни. До того ж врожаї, зібрані з городів робітників та службовців, давали можливість створити необхідні, хоч і вкрай обмежені, продовольчі ре-сурси, не допустити масових голодувань ні в армії, ні серед населення.

У цих умовах позитивну роль відіграла жорстка пла-ново-розподільча функція органів влади. Розподіл про-дуктів харчування, предметів одягу був суворо нормований відповідно до карткової системи. Першорядна увага при-ділялася забезпеченню ними виробничників. Але тилове постачання — найчастіше це тарілка так званої затірки, тобто звареного у воді борошна, мізерна пайка хліба, ци-буля, одна-дві картоплини «в мундирах» — могло забезпе-чити мільйонам робітників та службовців лише напівголодне життя.