У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


імперії перейшли у наступ, придушивши повстання у Відні (жовтень 1848 року). Командувач австрійських військ у Галичині В. Гаммерштайн. Між цим у Галичині як і у всій Австрійській імперії восени 1848 р. назрівали важливі події. Хід подій у Галичині залежав у значній мірі від відношення сил за її межами. Загострення кризи у рамках усієї Австрії, наближення важливого етапу революційних і контрреволюційних напрямів визначали становище у Галичині. До осені 1848 року польські демократи визнали помилковість свого підкорення лібералами і сформувалися як самостійні напрямки, приступивши до видання «Станіславської газети», редакторами якої були Хельтман і Подолецький, та «Кругозір», який заснований у Кракові Зенковичем. Польські демократи вважали за необхідність приступити до підготовки національного повстання, орієнтуючись на союз з Угорщиною. Основну силу цього повстання бачили у національній гвардії. У серпні у Львові з великими повстанськими планами прибув генерал Юзеф Бем. Однак, дуже скоро він переконався у нереальності розрахунків на галицьку національну гвардію і поїхав з Галичини.[13, с. 64-67] Міська біднота Львова, яка проявила високу революційну активність у березні-квітні, були неорганізованими. Демократи, які довго заігрували зі шляхтою, занадто пізно звернули увагу на народні маси. У вересні події у Львові показали, що спроби демократів встановити зв'язки з міською біднотою і організувати її не дали помітних результатів. [18,с. 130-131] Між цим сили контрреволюції за літній період помітно зміцніли. Керівник австрійських військ в Галичині генерал Гаммерштейн, довірена особа Віндишгреца, відчував себе впевнено і чекав лише сигналу для переходу в наступ. Таким сигналом стали новини про успіхи Віндишгреца під Віднем. Напруження у Львові було таке велике, що генерал Гаммерштейн мав можливість у будь-який момент знайти привід, щоб «влаштувати порядок» у місті по краківському зразку. [16,с. 28-29] Ввечері 1 вересня по Львові поширились відомості про те, що солдати-артилеристи важко поранили молодого національного гвардійця, швейного підмайстра Навроцького. У місті розпочалося хвилювання, яке швидко поширилось і на національну гвардію. Намагаючись попередити виступи народних мас Вибрановський вислав по місту патрулі національної гвардії, а сам разом з представниками міського комітету безпеки поспішив до Гаммерштейна. Командир використав керівництво гвардії у своїх цілях. Він наказав дати гарнізону сигнал тривоги. Війська розпочали займати вулиці, які вели до центру міста, ображаючи населення і провокуючи гвардійців. На Галицькій площі війська відкрили вогонь по народу. Це було поштовхом до повстання. Пролунали крики: «Війська нападають! Захищайтесь! На барикади!» Стихійно почалося будівництво барикад на вулицях, які прилягали до Ринку - центральної площі міста. Барикади, за свідченнями джерел, будував «пролетаріат»: гружчики, прибиральники, ремісники, підмайстри. [9, с. 53-54] Гвардійці за наказом Вибрановського протидіяли будівництву барикад, громили їх, брали під охорону збройні магазини. Вибрановський домігся від Гаммерштейна обіцянки не відкривати вогонь при умові, що до 6 години ранку барикади будуть розібрані і національна гвардія розійдеться. На деякий час спорудження барикад і справді припинилося. Однак, коли на світанку національні гвардійці почали переходити через центр міста солдатський кордон, вони потрапили в небезпеку нападу і побоїв. Національні гвардійці відступили до ратуші. Знову почалось будівництво барикад. На цей раз до міських «низів» підключилися і студенти з Академічного легіону і частини національних гвардійців. Але більшість національних гвардійців розбіглися чи продовжували «зберігати нейтралітет». Повстання народних мас озброювались здобутими на складах косами. В 10 годині ранку артилерія відкрила вогонь по місту. На ратуші, яку займала національна гвардія, скоро появився білий прапор. Дві з половиною години місто обстрілювали. У більшості міст виникали пожежі. Згоріла ратуша, університет, дорогоцінна бібліотека, технологічна академія і театр. [4,с. 77-84] Таким чином, події революції не пройшли безслідно для Галичини. Вони пробудили до політичного життя незаможні верстви, похитнули феодальні стосунки на селі, скасували повинності селян і, передавши їм частину землі, зміцнили український національний рух, який вперше виступив з цінною політичною програмою, що увійшла в конфлікт з польськими уявленнями про «історичну Польщу».

Розділ III. Наслідки і роль боротьби польського народу під час революції у Галичині.

У той час,коли міська біднота Львова - поляки, українці, євреї - вели героїчний нерівний бій з контрреволюцією, керівництво національної гвардії і «батьки міста» - національний магістрат - випрошували у Гаммерштейна капітуляцію.

Після закінчення продиктованої австрійським генералом капітуляції Академічний легіон розпустився, гвардія підлягала «чистці», емігранти у триденний період повинні були покинути Галичину. Вже на наступний день - З вересня - Гаммерштейн під приводом того, що війська піддались обстрілу уже після закінчення капітуляції, оголосив в місті надзвичайний стан. Гвардія була повністю розпущена, всі об'єднання і товариства (в тому числі Рада народова) заборонені, газети закриті. 10 січня 1849 року надзвичайний стан було поширено на всю Галичину.[1, с. 144-152]

Львівське повстання 1-2 вересня 1848 р., так як і Краківське повстання 25-26 квітня було стихійним виступом міських демократичних сил, виступи охоронного характеру, без керівництва і організації. Ці героїчні виступи, були найбільш яскравими сторінками революційної боротьби в Галичині 1848 р., з особливою відвагою відкрили страх і зраду лібералів, слабкість демократів і їх невміння організувати боротьбу.

Міські демократичні сили мудрим революційним відчуттям правильно визначали головного ворога, проти якого потрібно вести боротьбу. Піднімаючись на повстання, вони були далекі від керуючих рангів і насадження ними націоналізму: боротьба проти спільного ворога об'єднувала і поляків, і українців.[14,с . 51-52]

Але ця міська біднота не мала ні союзників,

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7