висновки

Революційні події в європейських країнах не могли не торкнутись польської справи. Усунення монархічних режимів відбувалося під гаслами свободи і демократії, визволення та об'єднання поневолених народів. Демократичні кола європейських країн із симпатією ставилися до поляків та їхніх зусиль у відбудові незалежності. На звістку про революції у Відні та Берліні тисячі польських емігрантів вирушили на батьківщину.

Великого розмаху набув національно-визвольний рух на польських землях, що входили до складу Австрії, зокрема Зх. Галичини, на яких жила значна кількість польського населення.

Революція широко поширилася на підвладних Австрії західноукраїнських землях. У Галичині активною революційною силою виступило селянство, яке добивалось радикального розв'язання аграрного питання. Невдоволене обмеженою аграрною реформою, воно бойкотувало панські фільварки, силою повертало собі захоплені дідичами землі, ліси і пасовища. Найактивніші селянські виступи австрійська влада влітку 1848 та весною 1849 втихомирила з допомогою військ.

Середина XIX ст. у Галичині відзначилась поглибленням кризи у багатьох сферах життя регіону. Особливо, вона позначилась на рівні життя населення і бажанні утворення власної держави.

1848-1849 рр. доволі непогано висвітлені у історичній літературі. Це зумовлено насамперед тим, що він є одним з найяскравіших періодів не тільки у житті польського народу, але і у цілій Європі.

Не дивлячись на деякі труднощі при вивченні матеріалів