Реферат на тему:

Життя і діяльність родини Корнелюків

Родина Корнелюків є знаною і шанованою на Гуцульщині, вона об'єднує цілу плеяду майстрів чи не всіх різновидів народних промислів краю.

Главою родини є Микола Онуфрійович Корнелюк (1942р.н.), член Спілки художників України з 1989 року. Родом з С.Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області. Там-таки закінчив восьмирічну школу, а відтак і десятирічну у Верховині. Працював у колгоспі. Творчий шлях розпочав ще в 1955 році, коли сам зіткав тематичну крайку "Перехресне". Через 2 роки, в 1957 році, увесь гуцульський одяг собі виготовив: постолики, ногавиці, гачі, вишиту хрестиком і низинкою сорочку, кєптар, баршівку.

Його дружина, Ганна Іванівна Карпович (1944 р.н.), родом з Чернігівщини. Приїхала працювати в Карпати за направленням по закінченню педагогічного училища. Одружилась з Миколою Онуфрійовичем. В 1983 році подружжя придбало будинок, 1869 року будівництва, в Косові по вулиці Гоголя 40, де й мешкає по сьогодні. В другій половині 1998 року йому присвоєно інший номер - Гоголя 26.

Приїхала з Чернігівщини й живе разом з подружжям Корнелюків і мати Ганни Іванівни - Надія Петрівна Медвідь (1924р.н.).

Тут таки проживає наймолодша дочка Миколи Онуфрійовича - Ольга Слижук (1974р. н.) з чоловіком Василем Слижуком (1966р.н.), родом з с.Тюдів Косівського району, разом з донеч-кою Соломією (1994р.н.).

Старша дочка Марія Корнелюк-Гривінська (1966р.н.) з чоловіком Петром Гривінським (1959р.н.), який родом із селища Єзупіль Тисменецького району Івано-Франківської області, з донечкою Дзвіною (1990р.н.) та синочком Михайлом (1992р.н.) проживають окремо від батьків, але там же, в Косові.

Ольга та Марія закінчили відділ художньої обробки шкіри Косівського технікуму (нині коледжу) прикладного та декоративного мистецтва ім.В.Касіяна. Їхні чоловіки - Петро та Василь - відповідно - відділ кераміки того ж навчального закладу та Інститут менеджменту і бізнесу (м.Чернівці).

Глава родини М.О.Корнелюк виготовляє увесь традиційний гуцульський одяг. Володіє секретами пошиття усього різномаїття жіночих та чоловічих головних уборів, серед яких кресані, корони, чільця, баршуки, закочанки-довбушівки. При виготовленні кєптарів, сардаків, гачів, вовняних постолів, чересів, використовує техніки сновання, ткацтва та шиття.

Його дружина Ганна Іванівна - прекрасна вишивальниця. Перейняла, окрім того, знання свого чоловіка, є його хорошим помічником, майстер чи не всіх різновидів народних промислів. Її мати Надія Петрівна - також прекрасна вишивальниця. Вишиває рушники, узори для пошевок, сорочок, жіночих сумочок, скатертей.

Марія Корнелюк-Гривінська вважає, що найбільше себе можна проявити у виробах зі шкіри, які відрізняються особливою фантазією і власним почерком. Такої ж думки й Ольга Слижук. Про це свідчать шкіряні постоли, сумки, папки, гаманці, пояси, футляри, портмоне.

Майстерністю відзначаються і їх вишитий одяг, рушники, скатертини, занавіски, покривала, численні зразки ґеніальних композицій, незнані за рівнем художнього втілення в інших видах народного мистецтва.

Гармонією виконання вражає і невід'ємний компо-нент вбрання, атрибут обрядів, звичаїв, вірувань. Ними є ґєрдани, силєнки, заколки з бісеру, кораликів.

Серед творчих робіт Марії є керамічні тарелі з рослинною орна-ментикою.

Петро Гривінський займається художньою керамікою. Вдало використовуючи традиції місцевого гончарства, він створив цілу галерею історичних портретів гетьманів. Помітних успіхів досягнуто ним і в галузі скульптури малих форм, працюючи в рамках мистецтва соц-арту, соціально-публіцистична інвективність якого походить від фолькльорно-сміхової культури з її автентичним світосприйняттям.

Секрети виготовлення головних гуцульських уборів легко перейняв від Миколи Онуфрійовича Василь Слижук, роботи якого - закочанки, баршівки, корони, чільця - вирізняються власним стилем, колоритом та свідчать про великі можливості імпровізації у традиційних формах. Працює також з бісером. Використовує свій безмежний талант у ткацтві. Велику увагу приділяє вишиванню українських народних узорів на полотні. Тут він вражає своєю досконалістю: вишиває обома руками .

Наймолодші члени родини - Дзвінка, Василько та Соломія - пробують малювати, вишивати, силяти прикраси з бісеру.

В родині Корнелюків кожен творить самостійно, але ніхто ніко-го не копіює, тому й вироби їхні різні.

З перших днів проживання в Косові виникла необхідність у створенні приватного музею народного мистецтва Гуцульщини, як ба-зи унаочнення власної фахової майстерності, родинних здобутків. Адже без такого підґрунтя пошуки нових форм у професійному де-коративно-ужитковому мистецтві можуть знекровлюватися відсут-ністю етнічних рис традиційної культури народу, може загубитись і її національна самобутність, що поведе до космополітизму на кшалт загальнолюдської культури.

За досить короткий відрізок часу, у 1989 році зусиллями роди-ни і Божої допомоги було збудовано двоповерхову дерев'яну будівлю, всередині якої на площі понад 100 кв.м розмістились експона-ти музею, фонд якого нараховує понад 2 тисячі виробів.

Члени родини брали участь у понад 50 всеукраїнських та ко-лишніх всесоюзних виставках, які рознесли славу про цю непе-ресічну мистецьку родину по всьому світу, розширили коло зна-йомств з творчими і непересічними людьми.

Майстри завжди радо відгукуються на культурно-мистецькі заходи краю, де залюбки експонують свої творіння, цим самим популяризуючи незнищенну гуцульську спадщину як серед українців, так і гостей зі всього світу.

Найбільш тривалою для родини Корнелюків була виставка творів своєї родини в Національному Банку України, яка тривала з 24 жов-тня 1997 року до середини березня 1998 року. В серпні 1997 року му-зей відвідали заступник Голови Національного Банку України Олек-сандр Кирєєв та Голова Національного Банку України Віктор Ющенко. Вони і запропонували М.О.Корнелюку організувати виставку творів родини в Національному Банку України. Подбали й про те, щоб Мико-ла Онуфрійович та його зять Василь Слижук були забезпечені транспортом до Києва і назад, включаючи транспорт для перевезення по-над 300 експонатів, забезпечили перебування майстра в столиці. В Києві з нагоди відкриття виставки вийшов друком буклет, ілюстрований