німецького командування ЦР була скинена і гетьманом України став П. Скоропадський. На місце УНР була проголошена Українська Держава. Внутрішня політика гетьманської держави передбачала:
Формування дієспроможного державного апарату
а) відновлювалися старости, чиновники, поліція, та ін. посади часів Російської імперії.
Формування української армії
Проведення аграрної реформи, відновлення поміщицького землеволодіння
Створені умови для розвитку національної культури:
а) відкрито 150 гімназій, Київський та Кам’янець-Подільський університети
б) 24 листопада 1918 відкрита Українська Академія Наук
в) у більшість шкіл впроваджувалася українська мова.
Зовнішня політика:
Встановлення дипломатичних відносин з 12 (14) державами.
Липень 1918 підписання мирного договору з Росією.
Постійна дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною за Східну Галичину і Холмщину.
Взагалі Україні вдалося достигнути стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, добитися ряду успіхів у зовнішній політиці.
Проте відновлення дореволюціонних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьмана на великих землевласників і буржуазію відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була слабкою, тому що Німеччина програвала війну та в ній назрівала революція.
Директорія УНР, її внутрішня та зовнішня політика
Директорія УНР існувала з 13 листопада 1918 року по 15 листопада 1919 року. 13 листопада в ночі у Києві та інших містах з’являються відозви до українського народу від УНС з закликом до боротьби з гетьманщиною. А 15 листопада Директорія стає ініціатором боротьби. Директорія УНР урядовий орган 5-х. До її складу входили Винниченко – голова, Петлюра – військовий отаман, Швець, Андрієвський, Макаренко. 16 листопада почалось збройне повстання УСС в районі Білої Церкви. Вночі був захоплений Фастів. Проти 300 заколотників гетьман посилає біля 3000 бійців, артбатальйон та бронепоїзд. 18 листопада біля станції Мотивилівка відбулись бої між гетьманськими військами та заколотниками. Але заколотників нанесли поразку гетьманським військам. Після цього українські війська починають об’єднуватися і створюється осадний корпус на чолі з Є. Коновальцем. ІІ Запорозький полк також переходить під командування Директорії і захоплює Харків. Дивізія сірожупанників визнає владу Директорії на Чернігівщині. А 12 грудня війська Директорії захоплюють Одесу. На початку грудня Директорія мала 100 тис. армію. Під впливом останніх подій гетьман Скоропадський зрікається влади і передає її до рук Директорії. 17 грудня 1918 року Директорія приймає повноваження і 19 від’їжджає до Києва. Так було поновлено УНР.
Внутрішня політика:
відновлення УНР, без ЦР;
проведення аграрної реформи, роздача землі селянам, контроль над розподілом землі;
ліквідація приватної власності на землю;
введення державного контролю над виробництвом та розподілом товарів для населення;
відновлення 8-ми годинного робочого дня;
право на діяльність профспілок та страйків.
23-28 січня 1919 року провела засідання трудового конгресу(528 осіб), де розглядались питання про злуку з ЗУНР, та передав владу Директорії.
Заборона церкві;
У ІІ половині 1919 року авторитарність влади Директорії.
Зовнішня політика:
орієнтація на країни Антанти, які не визнавали Директорії.
Причини поразки Директорії:
низка конфліктів у правлячих колах за подальші політичні принципи та методи;
відсутність боєздатної армії;
погане проведення аграрної реформи, селянські повстання;
бажання більшовиків захопити владу над УНР.
Сталінський терор на Україні
В умовах проведення колективізації, індустріалізації та здійсненні культурної революції в УРСР, як і в цілому в СРСР, утвердився тоталітарний режим. У 1929 році Сталін вийшов переможцем у боротьбі за владу в партійному та державному керівництві. На кінець 20-х років національні республіки втратили основні ознаки суверенності, вся повнота влади зосередилась в центральних органах влади у Москві. На місцях створювались органи влади з репресивними структурами. Сталінський терор був чітко направлений проти українства, прояву українського буржуазного націоналізму. Він вівся у декількох сферах: військова, культурна та партійна. Щодо військової сфери то заарештований та розстріляний командуючий київським військовим округом Якір, а за ним і всі його помічники. Така ж участь була і у Харківського військового округу. Жертвами терору стали майже половина складу КП(б)У (Квіринг, Косіор), члени українського уряду (Коцюбинський, Раковський, Затонський, Чубар). Такі ж міри були прийняті щодо представників культури тарелігії. Було репресовано 4 митрополити, 23 єпископи, 2 тис. священиків. У результаті репресій проти українських літераторів було репресовано 500 чоловік, 150 з них загинули. Місцями масових поховань жертв репресій в Україні були Биківня під Києвом, Рутченкове поле на околиці Донецька. Таким чином завдяки репресіям Сталіну вдалось встановити тотальний контроль над Україною, було знищено український цвіт, націю за науковим та культурним розвитком було відкинуто на багато років назад.
Другий зимовий похід військ УНР
В історії боротьби за збереження незалежності України декілька героїчних епізодів займають особливе місце. Це бій під Крутами, І та ІІ зимовий походи військ УНР.
Другий зимовий похід пройшов в умовах, коли головний отаман УНР С. Петлюра та залишки його військ були в Польщі, яка підписала в березні 1921 року з Радянською Росією мирний Ризький договір. Таким чином мирний договір між Польщею та УНР заключний восени 1920 року перестав діяти.
Однак після розриву УНР з Польщею організована боротьба регулярних українських військ за незалежність України не припинилась. Із інтернованих бійців УНР в Польщі були сформовані загони добровольців, названих УПА. У листопаді 1921 року ці загони розвернули наступ на Україну, яке отримало назву Другий зимовий похід військ УНР, чи листопадного рейду. Похід готувався із розрахунком на масове антірадянське повстання українського селянства. Однак ці надії не оправдались. Бо люди хотіли кінця війни. Біля містечка Базар на Житомирщині учасники походу попали в засаду та були розбиті. Тільки частині на чолі із генералом Тютюнником вдалось прорватись. Більшість потрапило в полон. 359 полонених 23 листопада 1921 року були розстріляні. Другим Зимовим походом закінчилась збройна боротьба