Вступ.

В часи активного державотворення, національно- культурного відродження, великих суспільно- політичних і соціально- економічних перетворень, активного пошуку Украйнською державою свого місця в геополітичному просторі виникає гостра потреба в реабілітації всіх форм суспільного життя, зверненні до витоків модерної української державності, заповненні “білих плям” в історії, переосмислення ролі особи в контексті певної історичної епохи. Тому дослідники все частіше, згідно з вимогами часу, звертаються до питання ролі національної еліти, окремої особистості в історії певного народу. Однак, необхідно відмітити, доволі часто під маскою “розкриття “білих плям” в історії” криється певне політичне замовлення окремих соціальних груп і прошарків населення, політичний суб`єктивний підхід і певна ідеологічна заангажованість. В результаті маємо заполітизоване кон`юктурне висвітлення біографії видатних чи просто суспільно відомих людей. Небезпечною, на нашу думку, є і інша тенденція: випуск кількасоттисячними або й мільйонними тиражами дешевої аматорської біографічної продукції, що веде до спотворення історичної дійсності, появи нових історичних міфів. Тому ми вважаємо, що історично визрілою є необхідність видання комплексних наукових біографій, які базувалися на документах і архівних матеріалах (джерелах, що несуть первинну інформацію), принципах історизму, об`єктивності і всебічності. Особливо це має стосуватись наукових біографій видатних діячів національно- визвольного руху. Зокрема використання принципів історизму і всебічності є необхідною умовою дослідження життєвого шляху і політичної долі одного з творців модерної України- В`ячеслава Максимовича Чорновола, в оцінці якого і далі домінують псевдонауковість, заполітизованість і кон`юктурщина. Тому ми, усвідомлюючи, що біографія є “складним історичним явищем, що чутливо реагує на суспільні коливання, зміни історичних парадигм та ідеологічні коливання” [120,с.4], робимо лише спробу окреслення політичного портрета одного з найвидатніших фундаторів української незалежності.

Актуальність такого дослідження, на нашу думку, обумовлена необхідністю наукового переосмислення ідеологічних засад та практичної спрямованості українського інакомислення 60-80-х рр. ХХст., розкриття багатовимірного відношення “людина- історична епоха- суспільство”, висвітлення діяльності В.Чорновола як відомого правозахисника, голови Львівської обласної Ради народних депутатів і керівника радикального табору національно- демократичних сил у Верховній Раді України, реформатора і журналіста.

Об`єкт дослідження- сукупність соціально- психологічних, політико- правових геополітичних чинників, які мали вплив на становлення особистості В.Чорновола, формування його ідейної та політичної зрілості, кристалізацію суспільно- політичних поглядів і визначення своєї громадянської позиції.

Предмет дослідження- публіцистична творчість і політична діяльність В.Чорновола в 1960-і- початку 1990-х років у контексті опозиційного руху в УРСР, державницька діяльність в перші роки незалежності України.

Хронологічні рамки даної дипломної роботи обмежуються 1965 (часу висловлення В.Чорноволом своєї громадянської позиції)-1991рр. (до його участі в президентських виборах 1 грудня 1991 року)- період становлення журналіста Чорновола як критично мислячої особистості і кристалізації його ідейно- політичних поглядів.

Метою нашого дослідження є окреслення політичної біографії В`ячеслава Максимовича Чорновола, ретроспективне переосмислення значення публіцистичних творів і політичної діяльності видатного українського дисидента в контексті сучасних політичних реалій.

Працюючи над даною тематикою, дослідниця ставила перед собою наступні завдання:

-визначити ступінь інформативності джерельної бази і наукової розробки теми дослідження;

-розкрити умови суспільно- політичного і культурного життя в УРСР в 50-80-і рр. ХХст.;

-висвітлити участь В.Чорновола в русі “шістдесятників”;

-дослідити еволюцію ідейно- політичних устремлінь та морально- етичних установок відомого дисидента;

-проаналізувати основні ідеї публіцистичних розвідок В`ячеслава Максимовича;

-охарактеризувати його діяльність на посаді голови Львівської обласної Ради народних депутатів, внесок у процес формування державної незалежності України;

-прослідкувати становлення В.Чорновола як видатного державного діяча і реформатора тощо.

Методологічною базою даної роботи є принцип історизму, об`єктивізму, всебічності і комплексності, використання міждисциплінарних (структурно- системний, методи соціальної психології, математики і статистики) і суто історичних (синхронний, діахронний, ретроспективний і компаративістський) методів.

Наукова новизна нашого дослідження полягає у спробі подати цілісний виклад політичної біографії одного з найвидатніших українських дисидентів на базі широкого кола джерел і критичного переосмислення наукових розробок зарубіжних і сучасних українських дослідників.

Практична значущість дослідження полягає у можливості використання теоретичних положень та фактичного матеріалу під час проведення семінарських і лабораторних занять, виступів на конференціях і наукових симпозіумах, написання наукових статей і монографій.

Структура дипломної роботи складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків.

Розділ ІІ.

Протягом 20-40-х років ХХст. в СРСР відбулося становлення і зміцнення тоталітарного режиму. Побудована В.Леніним і Й.Сталіном система влади нагадувала піраміду, яка спиралася на народ. Мільйони дрібних функціонерів з обмеженими владними функціями створювали ілюзію народовладдя. Організаційні структури- ради, профспілки, комсомол і багатомільйонна партія наскрізь пронизували суспільство. Вони були побудовані на засадах так званого “демократичного централізму”. Цей принцип вимагав безсуперечного підкорення нижчих управлінських ланок вищим, що забезпечувала автоматичну концентрацію влади на вершині піраміди. Розпилення влади в основі піраміди надавало режиму сталості, а її концентрація на вершині ставила суспільство у цілковиту залежність від моральних якостей тих людей, які дісталися цієї вершини. На думку сучасних українських вчених таких як В.Кремень, Д.Табачник, В.Ткаченко радянському тоталітаризму були притаманні такі риси: “По-перше, адміністративно- бюрократична економіка з жорсткою централізованою системою контролю і управління. По-друге, псевдодемократична система влади, заснована на диктатурі вождя. По-третє, монопольне становище офіційної ідеології, що сповідувала норми та цінності деформованої колективності і визнавала необхідність насильницьких методів у їх утвердженні в суспільстві. По-четвертє, ігнорування сутності та прав індивіда…”[101,с.313-314]

В результаті існування такого суспільного устрою політичні, економічні і культурні процеси в СРСР набували в значній мірі деформованого характеру і викривленої організаційноправової структури, а в громадян формувався комплекс національного і правового нігілізму, етнічної меншовартості, фаталістичне уявлення про неможливість самостійного існування і неспроможність створити свою