Курсова робота на тему:

„Східне питання" в зовнішній політиці Російської імперії 1826 - 1855

Зміст

1. Вступ

2. Розділ 1. Суть політики, предмет закономірності формування політики Росії щодо Османської імперії та її реалізація у II чверті XIX століття 10

3. Розділ II. Російсько-турецька війна

4. Розділ НІ. Кримська війна

5. Висновки

6. Список використаних джерел і літератури

Вступ

На даному етані історичного розвитку в умовах мово полярності світу велику увагу вчених привертає Росія як наймогутніша Євразійська країна, яка може протистояти США. Зрозуміло, що велику цікавість у дослідників викликає зовнішньополітична діяльність Росії. В зв'язку з цим посилюється інтерес до історичних, традиційних напрямків її зовнішньополітичної діяльності. Розгляду одного з них. а саме східного і присвячено дану роботу. Саме в цьому і полягає актуальність даної роботи, вона дає змогу провести певні історичні паралелі між минулим і сьогоденням, і в свою чергу сприяє розумінню політики Російської Федерації відносно східних країн.

Предметом даного дослідження виступає роль "Східного питання" в зовнішній політиці Російської імперії в період правління імператора Миколи I (1826-1855).

Об'єктом нашого дослідження виступає зовнішньополітична діяльність Російської імперії у досліджуваний період.

Виходячи з теми даного дослідження автор ставив перед собою мету визначити яку роль відігравало "Східне питання" в зовнішній політиці Росії у II чверті XIX століття.

Виходячи з мети автор поставив перед собою ряд завдань, а саме:

- визначити в яких історичних умовах розвивалися контакти між

Російською і Османською імперіями у І чверті XIX століття;

- простежити певні закономірності у зовнішній політиці Росії щодо

"Східного питання" в ї половині XIX століття;

- визначити роль і місце російсько-турецької війни 1828-1829 рр. в

загальній картині зовнішньополітичних відносин обох імперій;

- простежити вплив ""Східного питання" на розгортання Кримської

війни 1853-1856рр.;

- виділити основні тенденції у позиції Російської імперії щодо

"Східного питання" у досліджуваний період:

Дана тема на даний момент є досить розробленою, однак у нових обставинах, після розпаду СССР, вона потребує перегляду.

Зокрема даній проблематиці присвячено ряд статей та монографій.

Кудрявцева Е.П[17] у своїй статті простежує взаємовідносини обох Імперій на рубежі ХVIII-ХIХ століття, На широкому фактичному матеріалі дослідниця простежує еволюцію взаємозв'язків обох країн.

Дослідження Шеремета В. І. [18] присвячене проблемі завершення російсько-турецької війни 1829-1830 рр. Основна увага акцентується на аналізі мирного договору.

Фадеев А.В. у своїй монографії "Дореформенная Россия (1800-1861)”[10] простежує вплив зовнішньополітичної діяльності Російської імперії та внутрішнє становище країни. Ще однією його працею яка стосується даної теми є "Роль Росії у східній кризі 20-х років”[11].

Проблемі «Східного питання" присвячена колективна монографія [4] автори якої розглядають вплив даної проблеми на загальне становище Російської імперії у світі.

Цікавою є публікація К,Хадзопулоса [8] у якій подається публікація звернення грецьких повстанців до Олександра І у 1821р.

Проблему "Східного питання'' розглядалося також, у ряді загальних підручників по історії [13,14,15,16].

Велику кількість досліджень присвячено Кримській війні 1853-1865 рр. зокрема це монографії Горева Л.[6], Тарле Е.В.[9], Безкровного Л.Т.|2] та ряду інших авторів.

Методологічні підходи автора базуються на принципах історизму і об'єктивізму. Відповідно до цього при роботі автор користувався такими методами дослідження, як збирання інформації, її аналіз, вивчення статистики, так і власне історичними методами. Все це дало змогу висвітлити проблематику досліджуваної темі І.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків і списку використаних джерел і літератури.

Розділ І

Суть політики, предмет закономірності формування політики Росії щодо Османської імперії та її реалізація у II чверті XIX століття

Зацікавленість Росії в рішенні Східного питання пояснювалося насамперед тим, що вона була єдиною європейською державою, що мала широкий вихід до Чорного моря, того чи іншого рішення Східного питання залежали і безпека її південних границь, і господарське освоєння її степових окраїн, неухильно зростала роль в економічному житті всієї країни [17, 54].

Після війни 1812-І8І4рр. багато внутрішніх губерній, російські помічники стали виявляти підвищену цікавість до розведення тонкорунних овець і оранці цілинних, земель у причорноморських і передкавказьких етепах. Правда, ці землі були вилучені від промислових центрів країни, але зате знаходилися поблизу від південних морських портів. Рік, від року зростав попит на сільськогосподарську продукцію; Росії з боку розвитих в індустріальному відношенні страж Західної Європи робив особливо вигідним виробництво вовни, пеньки і зерна в степових поміщицьких маєтках.

За чотири роки (1811-18І7 р,) вивіз товарів з Одеси за кордон збільшився майже в 6 разів. Значно виросли вантажообіги Миколаєва, Херсона, Таганрога і Ростову-на-Дону За 500-600 верст тяглися до цих портів українські обози. Одна за іншою плили вниз по Дону, Північному Дінцю і Дніпру вантажені зерном і іншими сільськогосподарськими продуктами барки. Частими гістьми приморських міст стали поміщики Поділля, Волині, Харківщини, Полтавщини, Воронезької і Курської губерній, не говорячи вже про землевласників Південної України, Поділля і Передкавказзя. Останні, за свідченням сучасника, вважали 1816 р, «початком свого благополуччя», тому що з цього часу «нажили собі величезні капітали» |6, 477].

Якщо в російському експорті в західні країни перше місце займали хліб і сировина, то в сусідні з Росією азіатські країни вивозилися переважно вироби російської текстильної промисловості. Більш половини цих виробів складали бавовняні тканини.

До середини 20-х років XIX в. Іран і Азіатська Туреччина висунулися на перше місце як ринки збуту для росіян «ситцевих королів», що відтіснили конкурентів. Не тільки поміщики, але і купці-фабриканти були зацікавлені в розширенні сфери впливу Росії на