Для забезпечення належного рівня підготовки ремісника, торгів-ця створювались так звані виділові школи. У 1874 році таких шкіл було 14. Але вони довго не проіснували з кількох причин. На думку сучасника, “школи ті мусили упасти, бо загал не відчував потреби висшого образованя ремісника, а в додатку школи ті були по таких місточках, де або промислу не було, або він стояв так низько, що ученик не міг ся научити від майстра, а в містах, де був промисел більш розвинутий, шкіл таких не було. Загальний напрям посилання молодежи до шкіл середніх довершив упадку тих шкіл, бо коли ремісники... не відчували потреби більшого образованя, а з школи тої не виходили на урядників ані священиків, тому маліло що раз більше числа учеників і упадали вскорі одна по другій” [53].

Поступово зростало і число фахових шкіл. У Галичині у 1890 році засновано, крім існуючих раніше, ще 4 нові фахові школи: в Старому Санчі, Яслі, Водовицях і Бохні. Однак загальна кількість учнів у тих школах зменшилась: якщо в 1889 році їх було 3255, то в 1890 – 3128.

У звіті промислового інспектора за 1890 рік зазначилися пору-шення промислового закону щодо організації учнівства: учнів не по-силали до школи, не виплачували їм зароблених сум, не записували у робітничу книжку; майстри міняли учнів, а учні – майстрів. Учнів часто били як майстри, так і челядники і домочадці. Умови прожи-вання учнів у майстра були незадовільні. Учні спали на підлозі, на робочих столах, на гнилій соломі або стружках, навіть без постелі.

Важливу роль у відкритті фахових шкіл та утриманні в школах бідних дітей відігравали товариства. Так, з ініціативи педагогічного товариства в Станіславі було створено столярсько–токарську школу, яка в 1891 році відповідно до рішення сейму стала “Крайовою шко-лою столярською в Станіславі” і перейшла на утримання краю.

У 1893 році виділом крайовим і товариством “Гуцульська спілка” було створено в Коломиї “Наукову робітню виробів деревляних”, яка готувала столярів, різьбярів і токарів по дереву, і де мали можливість здобувати спеціальність 9 юнаків.

Громада Станіславських Русинів у 1893 році створила товариство “Шкільна поміч”, мета якого “уділене надзору та моральної і ма-теріальної помочи, евентуально і цілковитого удержання убогій русь-кій молодежи всіх шкіл публічних в Станіславові”. В цей час у шко-лах різного тилу тут навчалося 600 українських дітей, з яких лише деяка частина могла обійтися без допомоги.

Для допомоги сільським трудівникам товариства мали мандрів-них учителів, які проводили навчання селян у різних місцевостях. В оголошенні про конкурс на дві посади таких учителів вказується, що вони мають давати “ради і науку рільникам так о рільництві як і домашнім господарстві”.

Щоб допомогти дітям з бідних сімей, яких було прийнято до навчальних закладів, для них встановлювали стипендії. Наприклад, у Львівській огородничій школі, куди приймали дітей віком від 14 ро-ків з освітою два класи середньої школи і де плата за навчання ста-новила 200 зл. р. на рік, для бідних дітей було встановлено стипендії. З метою допомоги бідним дітям в одержанні фахової освіти у 1899 році засновано товариство “Руська Бурса реміснича і промислова” у Львові, яке поставило собі за мету: “а) виховувати і образовувати руську молодіж на фахових рукодільників і промисловців; б) допома-гати талановитим ученикам і помічникам до дальшого фахового образования в краєвих і заграничних робітнях, заведенях промислових і наукових; в) взагалі впливати на питому двигненє руського ремісни-чого і промислового стану”.

Ремісничі об’єднання, які діяли в Галичині, не тільки відкривали фахові школи, а й організували у Львові Промисловий музей, жертву-вали кошти на навчання молоді тощо.

У 90–х роках в Галичині діяли державні промислові школи, в яких у 1892/ 93 навчальному році навчалося 774 учні, у 1894/95 – 904 учні, у 1990/1901 – 1445 учнів. Крім цього, наприкінці 90–х років діяло 50 фахових доповняльних шкіл, в яких навчалося 6445 учнів.

Промислова школа у Кракові була утворена в результаті перетво-рення на основі цісарської постанови від 18 травня 1875 року техніч-ного інституту. Остаточно школа була організована наприкінці 1888/89 навчального року згідно з нормальним навчальним планом для державних промислових шкіл. У цьому закладі були такі відділі: а) вища школа промислова; б) відділ художнього промислу; в) доповняючі курси для помічників і термінаторів промислових.

Промислова школа у Львові повстала із закладу, який під назвою “школа рисунків і моделювання” був організований міністерством визнань і освіти в 1876/77 навчальному році при міському промисло-вому музеї. У 1881/82 навчальному році заклад став називатися “школа для художнього промислу”, а з 1891/92 начального року – “школа промислова”. У 1894/95 році школа мала такі відділи: 1. Школа будівельного промислу (з п’ятьма відділами). 2. Школа ху-дожнього промислу (з дванадцятьма відділами). 3. Зал публічний ри-сунку і моделювання. 4. Школа промислова доповняюча.

Професійна школа деревного промислу в Закопане була заснова-на товариством татрзаньським у 1875 році. З 1882 року школа підпорядковувалась Міністерству освіти і мала сім спеціальних відділів. Професійна школа деревного промислу в Коломиї, утворена рескрип-том Міністерства освіти від 13 червня 1894 року, складалася з про-фесійної школи, яка мала відділи сніцарства орнаментального, меблевого, токарства і теслярства, а також залу рисунку. Навчання в школі тривало чотири роки. Слюсарську школу в Святніках було утворено у 1887 році.