до селянства та «мови свинопасів». Піднесення Габс-
бургами статусу духовенства послабило його зв'язки з селянами, серед яких воно
жило. Духовенство стало дивитися тільки в напрямку Відня, рабськи приймало
все, що вельможно дарувала йому столиця, й не висувало ніяких власних вимог.
Психологія рутенства допомагала гнобити й тримати у відсталості цілі покоління за-
хідних українців, перешкоджаючи їм боротися за кращу долю. Таким чином, на
Україні, що була під Австрією, як і на Україні під владою Росії, багато представників
місцевої еліти допомагали міцно тримати в імперських шорах власних співвітчиз-
ників.
Імперське панування принесло українцям набагато жорстокіші тотальні види
політичної, суспільної та економічної організації, ніж ті, що були їм раніше відомі.
Чиновництво зробило присутність імперської держави в українській громаді до-
сить виразною. З цією присутністю з'явилося відчуття того, що десь у розкішній,
хоч і далекій столиці всемогутній і всезнаючий імператор творить життя українців.
У міру того як образ божественно величної імперії — чи Російської, чи то Австрій-
ської — заволодівав уявою української еліти, згасала її відданість рідному краю.
Врешті-решт для неї українські землі з усією очевидністю були лише частиною
якогось більшого цілого. Аналогічним чином слабло усвідомлення української
самобутності, таке сильне в Козацькій Україні XVII—XVIII ст.
Імперська доба спричинилася до роздвоєння українського суспільства — одне
було частиною Російської імперії, друге — Австрійської. І справді, починаючи
з 1654 р. українці жили у двох різних політичних системах — Москва поши-
рила свою владу до Лівобережжя, в той час як більшість українських земель ли-
шалася у складі польсько-литовської Речі Посполитої. Але на пізніших ста-
діях існування останньої політичне, культурне й соціально-економічне зна-
чення західних українців настільки підупало, що стало ледве відчутним. Як ми
довідаємось, у XIX ст. під владою Австрії це становище докорінно зміниться,
й західні українці знову почнуть грати першорядну роль в історії свого народу.
Відтак, тогочасна історія України йшла двома паралельними шляхами: один
торували західні українці в Австрійській імперії, а другий — східні українці
в Російській.