Початок війни між Німеччиною та СРСР ОУН(Б) зустріла у всеозброєнні. Передусім було офіційно задекларовано самостійницьку позицію організації, яка у своїй діяльності керувалася, насамперед, загальнонаціональними інтересами України. Зокрема, представники ОУН(Б) зазначали, що боряться, за самостійну Україну, а не за чужі імперіалізми, що державну соборність України не визнають. “Не заміна одного окупанта на іншого, а самостійна Україна. Не надія на допомогу і ласку чужих імперіалістичних сил, а власні організовані сили — це наша орієнтація”, арк. ].

В червні 1941 р., після нападу Німеччини на СРСР, перед українською нацією та її провідниками виникла проблема творення української влади на українських етнічних землях. Керівництво ОУН(Б) поставило собі за мету створення всеукраїнського представницького органу, куди б увійшли всі українські політичні партії та організації, і який би виконував консолідуючу роль серед патріотичних сил українства, арк. ]. Це важливе завдання покладалося на утворений 22 червня 1941 р. Український Національний Комітет (УНК).

Керівники українських націонал-самостійницьких організацій добре усвідомили ті страхіття, які ніс із собою більшовицький режим, але вони нічого не знали про плани нацизму щодо України. В меморандумі ОУН(Б) до А. Гітлера від 23 червня 1941 р. зазначалося: “Основи німецько-українських дружніх взаємин творяться на початку німецького походу на схід Європи. З огляду на те, що українські націоналісти несуть відповідальність за майбутнє України, для них вирішальне значення має настанова Німеччини щодо будівництва Української держави”, с. ]. Однак, тут зазначалося: “Хоч населення України вітатиме німецьке військо як визволителів, ця прихильна настанова може змінитися, якщо Німеччина не прийде з метою відновлення Української держави та відмовиться розповсюджувати відповідні гасла”, с. ].

За таких позицій ОУН(Б) 30 червня 1941 р. проголосила “Акт відновлення Української держави”, с. ]. Однак, спробам відродження української державності було швидко покладено край. Вже 5 липня 1941 р. був заарештований С. Бандера, с. ], а новостворений уряд Я. Стецька розігнано.

Після невдалої спроби відновити під егідою Німеччини незалежність України стало остаточно зрозуміло, що в особі гітлеризму український народ має непримиренного ворога, який виконує щодо нього суто імперіалістичні наміри. Керівництво ОУН(Б), роблячи ставку на Третій Райх, не врахувало, що Німеччина не тільки не має жодного бажання відновлювати українську державність, а, навпаки, ставить за мету колонізацію України, поневолення її населення, веде політику на знищення культури і освіти.

Потрібно відзначити, що українське громадянство з піднесенням зустріло проголошення 30 червня 1941 р. у Львові Акту проголошення відновлення Української держави. Так, громадяни Підгаєцького повіту у своєму зверненні, яке підписали більше 450 осіб, висловлювали впевненість, що український народ буде самостійним, що “єдність і солідарність усіх суспільних верств української нації дасть можливість розвинути всі її творчі сили”, арк. ]. У звіті з північно-західних українських земель до Проводу ОУН(Б) від 27 липня 1941 р. зазначалося про багатотисячні демонстрації українського населення на підтримку відновлення української державності, організації, яка, згідно з даними, обіймала в краї приблизно 1000 осель, 7000 членів, прихильників — 80 % населення, арк. ].

Вище згадані заяви супроводжувалися звітами про активну працю в громадському секторі, про необхідність розгорнути в кожному селі культурно-освітню роботу серед дітей та дорослих, організувати читання з історії українського народу, відновити розгалужену мережу культурно-освітніх, спортивних та молодіжних організацій, арк. ]. Так, відділ освіти Кам'янки Струмилової під керівництвом О. Кесаревича на кінець липня 1941 р. провів реєстрацію вчителів району, склав списки дітей шкільного віку, організував культурно-освітню працю вчителів серед дітей та дорослих. Було відновлено роботу місцевого Товариства “Взаємна поміч Українського вчительства”. Відділом суспільної опіки, очолюваного Т. Литвином та Є. Дмитруком налагоджено збір коштів і продуктів для дітей-сиріт, вдів. Починаючи від 31 липня 1941 р. почав працювати дитячий садок під проводом сестер-служебниць Непорочної Діви Марії (ССНДМ), арк. ].

Самостійницький характер позицій, на яких будувалися політичні доктрини ОУН(Б), з початком липня 1941 р. знайшли втілення і у культурно-освітній праці організації. Стосовно культурно-освітньої політики в документах ОУН(Б), прийнятих на Другому Великому Зборі ще в квітні 1941 р., зазначалося, що ОУН(Б) виступає “за безплатну освіту, за обов'язкове середнє навчання, за розширення мережі шкіл, бібліотек, за забезпечення студентів стипендіями, харчами, мешканням та навчальним приладдям, за повну пошану до праці інтелігенції…”, с. ]. Керівники ОУН в основних положеннях культурно-освітньої програми вказували, що культурне відродження повинно мати глибоке коріння в історії та духовності українського народу, спиратися на героїчні зразки вітчизняної культурної спадщини. Вони вважали, що культурно-освітня діяльність мала бути для членства ОУН не самоціллю, а важливим засобом для досягнення політичної незалежності, с. ]. Лідери ОУН(Б) вважали, що “…тільки розвиток мистецьких традицій, які пов'язані з героїко-християнським духом нашої давнини, з культом лицарства, вольовим творчим ставленням до життя, міг зародити здорове піднесення нації”, с. 

У постановах ОУН(Б), датованих 1941 р., зазначалося, що не дивлячись на тимчасову ліквідацію радянським урядом надбань ОУН в культурній сфері (почалося закриття націоналістичних газет, бібліотек, ліцеїв), провідники не думали відступати, а поставили собі за мету й надалі боротися за національну освіту і культуру народу, с. ].

З початком військових дій між Німеччиною та СРСР, ОУН отримала можливість розгорнути культурно-освітню діяльність у всеукраїнському масштабі. Основний її тягар було покладено на Похідні групи та освітньо-культурний сектор організації. Початковими завданнями, які постали перед організацією в цей період, були наступні: розбудувати організаційну мережу, провести організацію всіх ділянок національно-культурного життя та посилити патріотичні, самостійницькі настрої широких народних кіл, с. ].

В документах, затверджених на Другій Конференції ОУН в квітні 1941 р., зазначалося, що “організація буде боротися за повний розвиток української освіти