Вивчаючи проблему шкільництва досліджуваного періоду, зазначимо, що лише частину джерельних матеріалів з його історії на даний час можна вважати опублікованою. Однак прогрес у вивченні освітнього процесу того часу залежить не тільки від пошуку нових, але й від переосмислення вже відомих джерел на базі нових методологічних підходів.

Крім архівних документів, у дисертаційному дослідженні використані численні матеріали збірників документів. Окремі збірники із загальних питань, що посереднім чином за торкнули проблему нашого вивчення, опубліковані в Україні [108, 109, 111] та Росії [112, 114, 116, 118, 119], за кордоном [125], а також в діаспорі [121, 122]. В українських та російських публікаціях такого роду головне місце приділене документам про проекти та реалізацію планів берлінських інстанцій на окупованих територіях. До важливих джерел належать опубліковані в Польщі [127, 128] витяги із стенограм нарад уряду Генерального Губернаторства. Досить обширна група впорядкованих архівних матеріалів про загальні обриси нацистської окупаційної політики з’явилась свого часу в Німеччині [124, 126, 129].

Проблеми, порушені в цьому дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в збірнику документів і матеріалів “Культурне життя в Україні. Західні землі” [109], підготовленому науковцями Інституту українознавства ім. І. П. Крип’якевича у Львові. Серед інших видань такого характеру його виокремлює високий професійний рівень археографічного опрацювання. У передмові викладена концепція збірника документів і матеріалів, який супроводжує доволі широкий науково-довідковий матеріал, коментарі, список застарілих і маловживаних слів, список скорочених слів, покажчик імен та фотоілюстрації. Джерельною основою збірника є документи фондів, що зберігаються в обласних державних архівах західних областей України, в ЦДАВО України, ЦДАГО України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Певне відображення у збірнику знайшли матеріали періодичної преси – статті, повідомлення, кореспонденції. До збірника увійшли ряд документів, опублікованих дотепер лише за кордоном. Вони, поряд з іншими матеріалами, дають можливість відтворити об’єктивну картину становища освіти, культури, боротьби за національно-духовне відродження України. Це документальне дослідження, підготовлене з позиції багатомірності історичного процесу, задовільняє природне прагнення читача самому розібратися в динамічних, часом гостродинамічних, подіях, якими позначений суспільно-політичний та культурно-освітній розвиток у західноукраїнському регіоні.

До реферованого збірника включена значна частина документів і матеріалів, що мають безпосереднє відношення до проблеми нашого дослідження. Аналіз збірника дає підстави для висновків, що народна освіта у досліджуваний період розвивалась досить на низькому рівні, оскільки німецька окупаційна влада дозволяла тільки початкові народні школи, а також була зацікавлена розвитком професійного навчання.

Значно розширюють наукове знання про шкільництво Західної України у досліджуваний період матеріали збірника документів і матеріалів, присвяченого культурному будівництву в УРСР [108]. Названий збірник містить ряд джерел, взятих з ДАЛО, а також періодичної преси окупаційного періоду (“Наступ”, “Українська дійсність”), що мають безпосереднє відношення до нашого дослідження і дають змогу відтворити складний процес культурного, в тому числі й освітнього, життя регіону.

Окремий вид історичних джерел дисертаційного дослідження складають матеріали періодичних видань. У дисертації використовуються публікації легальних друкованих органів, що входили на території західноукраїнського регіону. Різні за характером і спрямуванням – суспільно-громадські, мистецькі, освітянські, господарські тощо – вони вміщували різноманітну і досить повну інформацію з місць, докладно висвітлювали соціально-економічне і культурно-освітнє життя регіону. Серед них найбільший для нас інтерес становлять масові щоденні газети “Краківські вісті”, “Львівські вісті”, “Українське слово”, “Станіславівське слово”, “Українська дійсність”, “Волинь”, “Український голос”, “Стрийські вісті”, “Рогатинське слово”, “Калуський голос”, “Чортківська думка” [130-219]. Вони існували, на відміну від інших видань, досить тривалий час, по суті весь досліджуваний період, виходили регулярно і найповніше відтворювали панораму українського життя в краю.

У дисертаційному дослідженні періодична преса розглядається з двох позицій – як інформаційне джерело і як вияв суспільно-політичного та культурно-освітнього процесу. На сторінках газет міститься різнобічна інформація про ті чи інші події, зокрема діяльність УЦК, товариства “Просвіти”, організацію навчання в школах, проведення курсів підвищення кваліфікацій вчителів, вчительські з’їзди, створення вакаційних осель для шкільної молоді, структуру шкільного управління, відкриття гімназій тощо. Авторами газетних статей були відомі громадські діячі – К. Левицький, В. Кубійович, К. Паньківський, І. Тесля, З.Зелений, П. Ісаїв, учені – В. Дорошенко, В. Сімович, І. Крип’якевич, М.Шлемкевич.

Зрозуміло, що, з огляду на німецьку цензуру, періодика не завжди могла претендувати на об’єктивність. Так, легальній пресі, заборонялося писати про політичні процеси, німецькі каральні акції, важкі побутові умови населення та інші труднощі воєнного часу. Дисертант врахувала цю обставину і намагалася критично підходити до повідомлень преси, співставляючи їх з даними інших джерел. Важливо зазначити, що доступ до цих видань тривалий час для вітчизняних дослідників був закритий. Тільки недавно науковці отримали змогу користуватися ними.

При підготовці роботи використовувалася довідкова література. Чисельні статті, що безпосередньо розкривають суть чи окремі аспекти діяльності УЦК та інших факторів у роботі закладів народної освіти є в “Енциклопедії українознавства” та її розширеному англомовному варіанті [270, 271, 353]. Вони засвідчують вагоме місце даного явища в національній історії. Втім, дані видання не позбавлені похибок у трактуваннях, а також помилок фактологічного характеру.

Певне місце серед джерельних матеріалів дослідження займають спогади безпосередніх учасників подій Другої світової війни. Більшість їх праць, виданих в переважній більшості в діаспорі, носять характер колективних історико-мемуарних збірників. Вони відрізняться стилем і рівнем наукового викладу, оскільки, крім учених, у їх підготовці брали участь громадські та культурні діячі. Притаманна для них конкретика фіксує події та