о проблем аграрної реформи в Україні

Офіційно вважається, що початок аграрній реформі в Україні поклала постанова Верховної Ради ще УРСР “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року. Однак, як визнається в економічній літературі, за вказаний період в агропромисловому комплексі “перетворення були слабо текучими ” [ ]. Основними проблемами, що гальмують розвиток аграрної реформи у країні є:

Формування нормативно-правової бази на сьогодні знач-но відстає від потреб регулювання нових відносин на селі. Прогалини в нормативно-правовій базі створюють, перед-умови для, поширення тіньової економіки та криміналізації економічної діяльності на селі. За-раз у «тіні» АПК обертається понад 8 млрд. грн. (для порів-няння: у ПЕКу ця цифра пере-вищує 5 млрд, грн.).

Однак не тільки формальні, а й неформальні громадські інституції стримують розвиток реформ. Процес формування нових ціннісних орієнтацій, від яких залежить ступінь соціаль-ної підтримки реформ, і -«ринкової поведінки» на селі досить і суперечливий. Про це свідчать результати опитування соціоло-гічної служби УЦЕПД, відпові-дно до котрих лише власність на невеликі земельні ділянки має підтримку переважної час-тини населення (77% на селі і 77,9% -— у цілому по Україні); населення не визначилося у своєму ставленні до процесу розподілу землі КСІІ. Неодно-значним є і ставлення наших співгромадян до вільної купівлі-продажу землі. Кількість її про-тивників на селі сягає 43.2% по Україні в цілому — 37% процес формування нових соціальних груп, які базуються, на приватній власності і незалежній, від держави приватній ініціативі, відбувається дуже повільно. На тлі глибоко укорі-неної свідомості «колективного господаря» це об'єктивно пере-шкоджає швидкому просуванню вперед. Значною мірою ця про-блема погіршується низьким рівнем освітньої підготовити

українських селян, їхньою неготовністю працювати в ринково-му середовищі, прогалинами в інформаційному забезпеченні. Одним із наслідків соціально-психологічної неготовності значної частини сільського на-селення сприймати можливості аграрної реформи, відсутності в нього характерного для західних демократій рівня громадської самоорганізації є швидке фор-мування нової аграрної еліти, у яку трансформується колиш-ня аграрна бюрократія. Саме вона в нинішніх умовах стає реальним провідником перетво-рень в АПК, більше за всіх ви-грає від реформи. Розвиток аграрної реформи супроводжується значними структурними перекосами. Так, перевагу в розвитку надано лише окремим високорентабе-льним галузям рослинництва. Важливі його галузі (льонарст-во, виробництво цукрового бу-ряка і кормів), а також тваринництво досі перебувають у спаді.

Структура вироб-ничих витрат стимулює прогресуючу втрату конкурентоздатності сільгосппідп-риємств, оскільки ско-рочуються витрати на підвищення їхньої про-дуктивності - за раху-нок одноразових ви-трат, які становлять чисте спо-живання невідновлюваних ре-сурсів. Так, питома вага мате-ріальних витрат зросла в 90-х роках майже на третину і сяг-нула 64,1% порівняно з 49,4% 1990-го. Скоротилися витрати на насіння і посадковий мате-ріал, корми, мінеральні добри-ва; водночас стрімко зросли ви-трати на нафтопродукти й па-ливо — із 5,8 до 19,4%, а також електроенергію — із 1,4 до 5,4%. Обмеженість бюджетного фінансування. Сьогодні законодавчо передбачено певні га-рантії державної підтримки АПК. Державний бюджет на 2001 рік на його підтримку (з урахуванням коштів на фінан-сування лізингу) виділяє майже 4,3 млрд. грн., або 10,2% ви-даткової частини. Однак певні обсяги бюджетного фінансу-вання не відповідають реаль-ним потребам напівзруйнованого аграрного сектора. Вони просто непорівнянні з обсяга-ми підтримки, яка надається аг-раріям у найбільш розвинених країнах. Приміром, бюджет ЄС па 2000 рік передбачав датування аграрного сектора в розмірі 41,5 млрд. євро, (через, European Agricultural Guidane and Guarante Fund),— це становить 44,5% його загальних витрат. А розвинені країни в цілому на під-тримку конкурентоспромож-ності свого сільського господар-ства виділяють $1 млрд, на день. Особливу увагу варто звер-нути на обмеженість фінансової бази для розвитку інфраструк-тури села: у держбюджеті на 2004 рік цільове фінансування окремим рядком відповідних витрат не передбачено. Вкрай обмеженим є фінансування со-ціальної сфери села: у держав-ному бюджеті на 2004 рік -лише 1,1% від загального обсягу витрат на потреби АПК. Кредитно-фінансові меха-нізми в агросфері базуються на компенсації частини кредитних " ставок комерційних банків за рахунок бюджету — 2003 року в розмірі 50—70%. Однак обся-ги пільгового кредитування не-достатні (у держбюджеті-2001 на компенсацію ставок комер-ційних банків виділено усього 150 млн. грн.), якщо врахувати фінансово-економічне станови-ще, в якому перебувають біль-шість реформованих госпо-дарств. Кредитні ресурси майже не надходять у тваринницт-во, де інвестиційні ресурси осо-бливо потрібні.

Система довгострокового кредитування перебуває лише на стадії становлення, її розви-тку може сприяти фінансовий лізинг, обсяги якого 2004 року мають скласти майже 2,8 млрд. грн. Однак чимала частина цих коштів є фіктивним капіталом, оскільки складається з бюджет-них боргів, насамперед за кре-дитами, отриманими під держа-вні гарантії для закупівлі сіль-госптехніки закордонного ви-робництва (93,2%).

Усе ще на стадії проектування механізм страхування ризи-ків в аграрному секторі, вклю-чаючи страхування врожаю та багаторічних насаджень, із ком-пенсацією з Державного бюдже-ту України частини витрат на обов'язкове страхування.

Однак найсерйознішим не-гативним чинником у цьому блоці проблем є те, що все ще в кризовому стані перебуває Інвестиційна діяльність в аграр-ному секторі. Рівень інвестицій, починаючи з 1990 року, має стійку тенденцію до падіння, причому динаміка капітало-вкладень у сільське господарство - помітно гірша, ніж в еконо-міку в цілому. На 1 січня 2004 року обсяг іноземного інвесту-вання в аграрний сектор стано-вив лише $78,8 млн. (2% від загального обсягу іноземних інвестицій у країну). При цьо-му загальна потреба в інвести-ціях в АПК перевищує в Укра-їні $35 млрд.

Як показало соціологічне обстеження УЦЕПД, попри окремі сприятливі зміни в кредитно-фінансовій галузі, пере-важна більшість населення (бли-зько 90%!) скептично ставить-ся