„По всій країні здіймається тривога, сягає вона самого Константинополя.”

Буквально 36-40 годин козаки досягають берегів Анатолії. Висаджуються на берег, беруть з собою одну рушницю, а кожному човні для охорони залишають двох козаків. Не змогли зупинити їх і гінці, що їх по усьому Анатолійському узбережжі розсилав султан.

Отже виникає питання – завдяки чому козаки в порівняно невеликий термін змогли добитися поставленої мети і ввійти в Чорне море? Мабуть одним із вирішальних чинників в даному випадку, був фактор раптовості та швидкодійності. Легко збудовані, доволі слабо озброєні [3, 70, 72, 29], козацькі човни мали значно більшу швидкість, ніж турецькі галери. Саме тому, козаки намагались були використати в сутичках тільки ті чинники, які на їх думку могли б сприяти успішному проведенню бойового морського походу. Серед них:

швидкість;

мало помітність серед морських хвиль (за Бопланом);

раптовість нападу;

індивідуальне бойове мистецтво кожного учасника походу.

Бопланом були описані такі морські операції, проведені козаками проти ворожих сил, як:

захоплення з моря, розорення та пограбування турецьких територій;

знешкодження та знищення турецьких військових та цивільних суден, в першу чергу з метою визволення полонених турками християн;

оборонні морські бої.

Як запорук успіху в усіх трьох вище перелічених випадках козаки справедливо вважали чітку дисципліну, а також особисту відповідальність кожного учасника походу за успішне проведення бойових операцій [1, 69, 70, 71].

Отже, взяття, розорення та пограбування турецької території було головною метою козацького морського походу [34, с.217]. Слід розуміти, що це зовсім не був якийсь простий піратський напад з деморалізованої маси моряків на беззахисні прибережні території, з метою пограбування та наживи. Зовсім ні. У козаків це був насправді вид морських бойових операцій, який переслідував чітко поставлену мету: помститися за кривду і заподіяні грабунки [1, 71]. Звичайно, що козаки також не відмовлялись від вбивств і пограбувань.

Бойовий порядок з козацької флотилії після виходу в Чорне море за свідченням іноземців, не мав чітко накресленої схеми, оскільки не було для цього ще такої потреби. Звісно, як ми уже знаємо, чайки трималися купи [1, 72]. Козаки сиділи на веслах та швидко гребли. При цьому слід зауважити, що козаки рідко коли використовували вітрило, хіба що лише в тиху погоду.

Здобутки козацтва – усе те, що на їх думку, може їм знадобитися [1;73]. Беруть козака також і рабів, звичайно малих дітей, яких вони залишають у себе, або ж дарують вельможам свого краю [1;29]. Потім козаки відправляються до іншого місця, де можна було б захопити здобич. Тому – то, козацьке товариство може обрати собі одразу декілька цілей своєї агресії.

Немаловажну роль у морському поході відіграла боєздатність козацтва, в основі якої лежить чисельність козацької флотилії. Бо план з цього приводу зазначав, що в одних випадках в похід йшло 100 чайок, в інших 20 – 25 [1;27].

Головним фактором успіху залишалася раптовість. Так, наприклад, побачивши турецьке судно першими, козаки приступають до виконання завдання, виконуючи при цьому наступні дії (за Бопланом):

опускають на своєму судні щоглу;

за годину перед заходом сонця гребуть швидко до судна

чи галери на відстань 1 льє;

десь біля півночі, подавши сигнал, швидко підпливають до судна;

далі, одночасно з 80 чи 900 човнів здійснюють напад. В таких випадках екіпаж турецького судна не встигав організувати самозахист. Тому козаки відразу – ж захоплюють корабель і піддають його повному пограбуванню, після чого “пускають корабель разом з судном і людьми на дно” [1;73].

Помилкою буде, якщо вважати, що сутичка з турецькими військами не являють собою небезпеку для козацького флоту, і козаки дуже добре це розуміли. А тому вони намагались були уникати відкритих боїв з турецьким флотом. Причиною цього, мабуть було те, що турецькі військові судна були індивідуально сильніші, тоді, як козацькі чайки переважали їх у швидкості. Однак, коли уникнути бою було неможливо, то козаки докладали всіх сил і засобів у бою. Серед таких засобів можливо виділити рушничний вогонь на близькій відстані. Згадаймо також і те, що і козацькі судна були укомплектовані 4-6 – малокаліберними гарматами типу ”фальконета”.

Після проведення бойових операцій козаки поверталися на Січ. Якщо в морі їм зустрічалась турецька галера чи інші кораблі, то запорожці неодмінно переслідували їх, нападали і брали штурмом. Про те, як це відбувалось, описує Боплан:

“ Човни їхні виступають з води не більше як на дві з

половиною стопи (стопа – близько 30 сантиметрів, тому

козаки безперешкодно бачать ворожий корабель чи турецьку

галеру скоріше, ніж самі будуть помічені. Далі вони

спускають вітрила і дивляться, куди дме вітер)

намагаються плисти так, щоб сонце було в них за плечима. ”

Склалося так, що для повернення козацької флотилії на січ, їй знову потрібно було пройти два відомих уже шляхи. За словами Боплана, в першу чергу їй треба було увійти в гирло Дніпра, яке тепер було перекрите уже турецьким флотом. Щоб обійти турецьку сторожу, козаки висаджувались на берег за

12-16км. на схід від Очакова, і по долині, що тягнеться понад 12км. вгору за Дніпром, перетягували чайки волоком. Один човен, за даними Боплана перетягували 200-300 козаків. І уже за два – три дні козаки пливли собі Дніпром.

Боплан також повідомляє, що козаки мали