Проте, варто пам’ятати, що й червоні загарбники не цуралися примусової мобілізації молоді на відбудову поруйнованого німцями народного господарства.

Постанова Коломийського РВК за № 225 від 15 червня 1948 року “Про черговий призив, мобілізацію, молоді в школі ФЗН – фабрично-заводського навчання вугільників” не залишає в цьому сумніву. В цих умовах не була винятком і Велика Кам’янка.

За цією постановою, прийняті в штат на роботу на підприємства, в організації і установи після 1 червня 1948 року підлягають призиви в школу ФЗН [1, с.204]. А оскільки молодь від примусового призиву, який мав, звісно політично-державне значення, ухилялася, її виловлювали під час нічних облав міліціонери і енкаведисти і насильно відсилали далеко від рідних осель.

Виселення не було здійснене не тому, що українців занадто багато і для них не вистачало вагонів на місця в Сибіру, як пояснював на XX з’їзді комуністів Микита Хрущов. Очевидно, що народ не став би покірно чекати своєї загибелі. Виселення 40 мілліонного народу могло спричинити до всеукраїнського повстання, що підірвало б могутність імперії. Адже це вже був не 1933 рік, коли московські сатрапи демонстрували свої сили над беззбройними людьми. На той час у Західній Україні діяли організовані й загартовані у збройній боротьбі проти німців десятки тисяч повстанців, вояків Української Повстанської Армії, яку протягом кількох років не могли здолати ні німці, ні московські більшовики. Українська Повстанська Армія не була винятком і для Великої Кам’янки. В її лавах воювали такі жителі села як Войтович Василь, Верхоляк Марія, Кузьмич Іван, Сорока Мар’ян.

У листівці “За що бореться УПА” в серпні 1943р. сказано Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. УПА бореться проте імперіалістів і імперію, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької “нової Європи” [32, с. 269].

Важким для Великої Кам’янки був 1943 рік. Коли німці масово стали вивозити корінне населення на каторгу до Німеччини. Проходила і мобілізація в дивізію СС “Галичина”.

Учасники ОУН – УПА мали рідну землю і рідний народ, та не мали своєї держави, за неї щойно розпочалася збройна боротьба. Весь тягар забезпечення партизанських відділів харчами ліг на плечі ОУН. Та не тільки харчування, але й зв’язки й розвідка, боротьба з ворожою агентурою й пропаганда визвольної війни. Без належної організаторської роботи і дисципліни відділи УПА не могли б так довго виконувати свій священний обов’язок у боротьбі за визволення України [37, с. 19].

Активну участь у допомозі харчуванням відділів УПА зробили такі жителі села Велика Кам’янка, як Броневич Дмитро Васильович 1904 року народження, населений пункт с. Фатівець, Коломийського району, українець, селянин. Заарештований 9 серпня 1948 року. Звинувачення: мав зв’язок з ОУН, збирав продукти для УПА. Віськовим трибуналом військ НВС Станіславської області 1 вересня 1948 року засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років порушення в правах. Реабілітований 12 лютого 1992 року (7600П.)

Гуцуляк Григорій Петрович, 1928 року народження, с. Фатовець, Коломийського району, українець, освіта початкова. Заарештований 24 червня 1948 року. Звинувачення: член молодіжної ОУН, розповсюджував біфони, отримав завдання вивісити два чорні прапорці з нагоди річниці смерті Євгена Коновальця. Особливою нарадою при МБД СРСР 11 вересня 1948 року засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований13 жовтня 1989 року (8993 П.)

Іванишин Йосип Іванович, 1912 року народження, с. Велика Кам’янка, Коломийського району, українець, освіта початкова. Заарештований 09 серпня 1948 року. Звинувачення: переховував вояків УПА і членів ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 27 серпня 1948 року засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років порушення в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 9 лютого 1994 року (13359 П.)

Кушнірчук Дмитро Михайлович, 1905 року народження, с. Велика Кам’янка, Коломийського району, українець, селянин. Заарештований 22 червня 1948 року. Звинувачення: Військовим трибуналом військ НВС Станіславської області 21 липня 1948 року засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років порушення в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 30 грудня 1993 року (13355 П.)

Огородничук Василь Петрович, 1922 року народження с. Велика Кам’янка, Коломийського району, українець, освіта початкова. Рядовий 359 – 20 ЗСП 14-ї ЗСД (м. Вижній Волочек Калінінської області, Росія). Заарештований 24 червня 1944 року. Звинувачення: член ОУН, псевдо – Білий. Особливою нарадою при НКВС СРСР 6 січня 1945 року засуджений на 8 років позбавлення волі. Реабілітований 24 червня 1993 року (11717 П.)

Ткачук Михайло Юрійович, 1926 року народження, с. Велика Кам’янка, Коломийського району, освіта неповна середня. Заарештований 22 червня 1948 року. Звинувачення: збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ НВС Станіславської області 28 липня 1948 року. Засуджений на 25 років позбавлення волі на 5 років порушення в правах конфіскації майна. Реабілітований 30 грудня 1993 року (13351 П.) [45, с.28].

В липні-серпні 1944 р. німецькі війська покинули, відступивши, наш край, і на їх місце знову повернулися радянські власті, так звані "Другі совіти". Але аж до закінчення війни у більшовицької влади в селах і містечках не вистачало потрібної збройної сили, щоб побороти повстанську армію. В селах фактично існувало двовладдя. З райцентру тиснули