Однак, незважаючи на розвиток підприємницької діяльності у Великій Кам’янці розпочинається в кінці 90-х роках криза, яка позначилася і на демографічній ситуації. За І півріччя 1998 року народилось 19 дітей, а в той же період померло 34 жителі села. Разом з тим, за цей період на постійне місце проживання в село переїхало 47 чоловік, а покинуло – 12 чол.

Таким чином, соціально-економічний розвиток села Велика Кам’янка характеризується певним розвитком в економічному плані. За останній час, на території села створено багато малих підприємств, відкрито багато магазинів та оновлено зовнішній вигляд села.

Розділ IV. Культура с. Велика Кам’янка.

Культура села Велика Кам’янка мала і має великий вплив на історичні процеси. Вона почала зароджуватися ще в глибоку давнину. Першими зародками культури були храми, в яких містилися зображення дохристиянських праукраїнських богів. Це були мальовані, дерев’яні, кам’яні скульптури.

У XIX ст. в колах Слов’янської інтелігенції виникає зацікавлення старожитностями [8, с. 527]. Археологи, етнографи, письменники йдуть у народ шукати духовних і матеріальних пам’яток культури предків. Окремі дідичі створили домашні музеї, збирають різні колекції. Так, граф Калиновський, який мав маєток у селі Велика Кам’янка, у у своєму дворі встановив на постаменті язичницьку скульптуру, на якій було зображення якихось двох богів. Дослідник Покуття Войціцький бачив цього ідола ще у 1832 році і вважав, що це зображення Леля і Попеля. [36; ст. 49] Інші дослідники, зокрема А. Кіркор, вважав, що на скульптурі Дажбог і Лада. Де поділася знайдена селянами графа Калиновського скульптура – встановити не вдалося. Очевидно, що кам’яного ідола, витесаного з пісковика знищено.

Відомо тільки, що кам’янецькі люди ходили стісувати пісок з тієї скульптури для чарувань чи ліків, невиключно, що і Велика і мала Кам’янка дістали назву завдяки цій фігурі, до якої доходили на поклін мешканці навколишніх сіл. Можливо, що в дохристиянську добу ця скульптура стояла на Золотій горі у Джуркові, а звідти перекочувала до двору пана Калиновського [8, с. 527]. Два обличчя на скульптурі говорять, що цей праукраїнський бог нагадував римського Януса. В українських повір’ях з двоголовістю пов’язаний Благовісник.

Культурне життя села Велика Кам’янка різноманітне. Найтиповіші прізвища – Бойчук, Макарчук, Іванішин, Масюк, Зваричук, Дячук. Переважають українці, проте проживають поляки, росіяни та інші. Більшість населення сповідують християнство. Домінуюче місце в селі займала греко-католицька церква.

Найдавніші згадки про храми села відносяться до 1794 року, коли в селі була збудована церква святого Михаїла [10, с. 67]. Пороками були: О.Войнаровський (1776), О. Стеблецький (1838 – 1839рр.), О.Прокопович (1840 – 1846 рр.), О. Воєвідка (1846 – 1847 рр.), О. Яворський (1847 – 1848 рр., 1881р.), О. Левицький Антін (1881 – 1882, 1886 – 1888 рр.), О. Левицький Юліан (1882 – 1886 рр.), О. Мордарович (1888 – 1916 рр.), О. Всеволовський, О. Ласійчук, О. Сорока Олексій (1923 – 1947 рр.)

а). Церковне життя.

Під тиском нової влади в 1948 році було прийнято православ’я. На даний момент у селі є діюча церква Української Автокефальної Православної Церкви. Храмове свято святкують двічі на рік: на літнього Миколая та на Михайла. Ікони в церкві мають неабияке минуле. З цього приводу відомий дослідник Я. Головацький писав: “Казали мені, що є гідні уваги ікони у Великій Кам’янці біля Коломиї. Добре було якби якийсь неупереджений знавець звернув увагу на малюнки по церкві: мав би щось досліджувати, побачив би, як багато талантів змарнувалося тут, скільки потонуло в сліпім наслідуванні візантійців” [36, с. 59].

В селі Велика Кам’янка є також каплиця греко-католицької віри, будується церква.

Є також громада адвентистів сьомого дня (бл. 60 чол.), яка бере свій початок у 1931 році, коли були охрещені перші 12 чоловік [29, с. 1]. Серед перших були Драгомирецький Антон, Негрич Михайло, Дячук Дмитро, який і є на даний момент пастором громади. Молитовний дім цієї громади побудований в 1998 році.

На території села знаходиться 1 цвинтар. Побудовано 5 капличок, 2 збудовані в 1999 році, 2 в 1996 році, одна стара, збудована в 1910 році. Всі каплички цегляні.

б). Розвиток шкільництва.

Шкільний закон від 22 березня1787 р. визнав українську мову
крвевою, а 24 жовтня 1789 р. уряд вимушений був дати дозвіл на
відкриття тривіальних шкіл з українською мовою навчання. У 1792
році цісарем Австрії став Франц 11, який інакше дивився на розвиток, ніж його попередники. Під польським тиском 06.02.1792 року зліквідовано українське шкільництво й наказано вчити дітей рідною мовою читати і писати лиш двічі на тиждень. А законом від 18. 06. 1813р. австрійський уряд звільнив
себе від піклування про народну освіту і переклав будівництво та
утримання шкіл на плечі селянства. Це ще більше загальмувало на
довгі роки розвиток початкової освіти в сільській місцевості.
Водночас у Галичині посилився рух на захист українських шкіл.
Очолював його галицький учений І. Могильницький.

Основною організаційною формою шкільництва була школа парохіальна, а вчителями - священики і дяки.

Найбільш яскраво освітня діяльність села Велика Кам’янка представлена школою.

Ще у документах за 1860 р. знаходимо відомості про існування у Великій Кам’янці однокласової школи. В Шематизмі Єпархії Станіславської за 1900 р. теж згадується про існування школи. В 1910 р. в селі існувала двокласова школа з 5 учителями та викладанням українською мовою, одна експонована класа на Горбах, з польською мовою викладання