Зазначимо, що з князівської челяді в XII — XIII ст. вирос-тали управлінці господарського двору й державних маєтків. За вірну службу князь таких рабів звільняв і наділяв землею./ Такими слугами князя були тіуни (управителі господарством)/ чашники (прислужники на святкових обідах), стольники (приблизно те саме, що й чашники), конюші тощо. З цієї категорії слуг формувався державний апарат. Додамо, що так слуги в основному вже були феодалами (боярами).

Значну соціальну групу людності Русі становили ізгої — люди, які не мали засобів для ведення власного господарства Ізгоєм міг стати будь-хто з будь-якого стану суспільства Русі Але найчастіше на ізгоїв перетворювалися раби, які вику-пилися із рабства.

Окрему, значну за розмірами соціальну групу становили служителі церкви. Виключно церкві підлягали парафіяльна; священики, диякони з сім'ями, ченці та черниці. Під захистом церкви перебували ізгої.

Поряд із сільським господарством, яке займало чільне місце в господарському житті феодального суспільства, в XI— XIII ст. у Русі розвивалося ремесло, яке концентрувалося І містах. На кінець XII ст., за літописами, на Русі існувало понад] 200 міст. У цих містах розвинулися різні види ремесел. Со-ціальний склад міст був неоднорідним.

Міські ремісники давньої Русі поділялися на майстрів і під-майстрів. Вони становили значну частину міського населення.

Важливою і також впливовою групою міського населення були купці.

Крім ремісників і купців у містах жили бояри, духівництво, феодальне залежні люди (смерди, холопи, закупи тощо).

Отже, суспільство Русі було досить структурованим. Усі стани підлягали вищим і місцевим органам влади й управління. Відносини між ними регулювалися правом.