Тема: Політичний портрет Олега.

Вступ.

І Прихід до влади

1.1 Походження Олега

1.2 Будівник чи завойовник?

ІІ Політична діяльність Олега

2.1 Зовнішня політика

2.2 Внутрішня політика

ІІІ Оцінка діяльності князя Олега в історіографії

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми. Вкінці ІХ – початок Х ст. зароджується Київська держава. У 882 році до влади приходить Олег князь. У цьому контексті значні наукові і практичні інтереси становлять дослідження політичної діяльності князя Олега, у період його князювання (882-914 р.).

З’ясування і розгляду питання політичної діяльності Олега, його внутрішня і зовнішня політика, де можна простежувати суть проблеми, похід на Візантію, два мирні договори, дослідження переломного етапу у розвиткові Київського Руського князівства.

Об’єкт дослідження – політична діяльність князя Олега, його політика, предмет – договори та походи, які здійснив Олег під час свого правління.

Мета і завдання дослідження – з’ясувати позиції князя Олега до Києва, його політика щодо державних кордонів, торгівельних зв’язків. Для реалізації мети з’ясовуються наступні питання:

прихід до влади;

походження князя Олега;

будівник чи завойовник?;

політична діяльність князя Олега;

зовнішня політика;

внутрішня політика;

оцінка діяльності князя Олега в історіографії.

Практичне значення наукової роботи. Зібраний і досліджений матеріал та висновки можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць.

Основний зміст роботи.

У вступі обґрунтована актуальність теми, окреслено хронологічні межі дослідження, його мету та завдання, наукову новизну і практичне значення.

Перший розділ містить огляд джерел та історіографію досліджуваної теми. Проблеми походження Олега, його прихід до влади привернуло увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників. Широке коло, джерел, зокрема „Повість минулих літ”, Новгородський літопис, історіографія. М.С. Грушевський, Котляр М.Ф., Крип’якевич І.П., Греков Б.Д. та інші. Для праць цієї групи характерні різні підходи до трактування приходу до влади, походження.

Так „Повість минулих літ” детально оповідає про взяття Олегом Києва, окрім того в оповіді літопису про захоплення Києва Олегом чимало розбіжностей. Наприклад, незрозуміло, чому раптом Аскольд і Дир довірливо відповідають на запит невідомої їм людини і вирушають та ще й без охорони, на безлюдний беріг Дніпра. Не дивно, що революційна наука скептично ставиться до цього свідчення Нестора.

Також у „Повісті минулих літ” Нестор описує те, що Олег прийшовши до влади визнав Київ градом руським. Князь Олег є одним з найтаємничіших персонажів раннього періоду історії. Вважається, що Олег не був членом сімейства Рюриковичів, а захопив владу у Києві спираючись на віддану дружину і прикриваючись ім’ям „законного” претендента Ігоря.

У другому розділі – „Політична діяльність Олега” – з’ясовується державно – правовий статус Київської Русі, за договорами, походами, уряду Олега.

Зовнішню політичну діяльність Олег проводив широкими шляхами. Олег вів війну з Візантією і у 907 р. Було укладено торгівельний договір, який був підтверджений у 911 р. Також походи на каспійське море. У своїй зовнішній політиці Олег орієнтувався не на дипломатичні чи політичні зв’язки, а на військові. Він намагався піднести Київську Русь до рівня Візантійської імперії.

У внутрішній політиці: Олегова держава була побудована на простих, військових основах. Він підкорив Києву сусідніх племен: древлян, сіверян, радимичів, а з уличами і тиверцями уклав союзи.

Тріумф Олега мав би повернути до нього особливу увагу літописців. Цілком природно було б знайти у „Повісті минулих літ” детальний життєпис Олега протягом наступних років. Смерть Олега оповита багатьма таємницями, як і його походження.

В третьому розділі – „Оцінка діяльності князя Олега в історіографії” – аналізується діяльність Олега під час його князювання, дипломатичні, військові зв’язки, договори, політика щодо Київської держави, яку він визнав стольним градом, і „матір’ю руських земель”. Так вчені оцінюють діяльність Олега, як вдалого енергійного політика, за правління якого укріплюються і встановлюються дипломатичні – „торгівельні” зв’язки з іноземними країнами і Візантією.

Розділ І Прихід до влади

1.1 З перших часів Київської держави долетіли до нас тільки голі ймення якогось Бравлена, потім Аскольда і Діра. Про сих двох чули й наші літописці, але не вміли нічого розвідати і те, що вони оповідають – що се були два брати, прийшли з Новгорода, ходили на Царгород і згинули з руки Олега чи Ігоря, - все, мабуть, їх власні здогади. На певно Аскольд і Дир не були братами, а княжили разом. Тому, що на Аскольдовій могилі поставлено церкву, можна справді думати, що то він був київським князем тоді, як грецький владика їздив з послами на Русь і „хрестив багатьох”. Дира згадує пізніше арабський письменник Масуді, а жив він, мабуть, по Аскольді, та про нього нічого не пам’ятали за часів Ярослава, як писав літопис. Тільки князь Олег, що княжив у Києві на поч. Х ст. запав глибоко в пам’ять народу. Вона оповила його ім’я дивними оповіданнями, казками і піснями, що перенісши на нього всяку всячину, що пам’ятали з довгих часів. Кінець кінцем зробили з нього не тільки великого і вдатного войовника, а й „віщого” чудодія, що вмів творити діла надлюдські, міг обернутися звіром і птахом і малою комахою, і так за тим казковим чудотворцем нарешті майже зовсім зник дійсний, правдивий князь Олег, що княжив у Києві. В літописних звістках про Олега зосталися також сліди різних оповідань та вигадок про нього, як про віщого князя.

Час правління у Києві князя Олега з 882 до 912 р. (як вважає автор „Повісті минулих літ”) або до 922 (згідно з Новгородським першим літописом молодшого ізводу) був періодом інтенсивного об’єднання східнослов’янських земель