сам перемінив шлях і пішов на захід, гадаючи, що перед ним були всі скіфи і що вони тікають на захід [13; с.208].
Геродот наголошує що вона дійшла і до річки Оар. Ряд сучасних істориків критично ставиться до цієї версії і вважає, що перси вторглися не далі степового межиріччя. Дунаю та Дністра. Проте, розрахунки інших фахівців, зокрема знавця історичної географії Б.О. Рибакова, свідчать що армія Дарія І-го була спроможною здійснити похід за описаним Геродотом маршрутом [2; с. 150].
Багатоденний перехід по безкраїх та незнайомих степах виснажив перську армію. Чимало клопоту мали задавати їй рухливі скіфські загони, які знищували невеликі підрозділи персів та їх постачальників. Крім усього зазначеного скіфи підпалювали степ, залишаючи перським коням та іншим тваринам мало фуражу. Значна частина персів гинула від отруєних скіфами джерел [2; с.151].
Оскільки ці переслідування і втечі тривали так довго, не припиняючись, Дарій послав вершника до скіфського царя Іданфірса і оголосив йому: “Дивна людина! Чому ти все тікаєш, коли ти міг би зробити вибір між двома можливостями? Якщо ти вважаєш себе спроможним учинити опір моїм силам, тоді зупинися і вступи у бій. Що ти весь час бігаєш туди й сюди? Якщо ти визнаєш себе неспроможним, тоді перестань тікати, принеси дари твоєму володареві – землю і воду – і тоді ми почнемо переговори” [13; с.209].
На цю пропозицію таку відповідь дав Іданфірс, цар скіфів: “О, персе, о такі в нас справи: я до цього часу нікого не лякався і не тікав ні від кого, ні в минулому, ні тепер від тебе... Ми не мамо ні міст , ні оброблених полів, і не боїмося, що хтось може їх захопити або знищити і не квапимося вступити в бій за них із вами. Однак якщо ви наполягаєте на тому, щоб це сталося якнайшвидше, гаразд, тоді ось що: в нас є могили наших предків. Нумо знайдіть їх і спробуйте завдати їм шкоди. Тоді ви побачите чи будемо ми з вами воювати заради наших могил чи ні. [13; с.209].
Проте вирішальний момент наближався. Військо Дарія І дедалі слабшало. Загін Скопасіса вирушив по мосту через Дунай щоб умовити його охоронців зруйнувати переправу, а згодом Дарій І отримав від скіфів дивні дари: птаха, мишу, жабу та п’ять стріл. Один з його найближчих радників, Гобрій, витлумачив зміст цього своєрідного послання так: “Як перси, ви не станете птахами і не полетите високо в небо, або мишами і не сховаєтеся у землю, або жабами і не потримаєте в болота, то ви не повернете до себе, вас згублять оці стріли” [2; с.151].
П’ять стріл можливо символізували п’ять компонентів скіфського воєнного союзу: царських скіфів, савроматів гелонів, будинів і можливо борисфенідів.
Подальші події довели правоту Гобрія. Основні сили скіфів вишикували своїх загони до бою. Несподівано між станами вишикуваних противників пробігли зайці. І всі скіфи забувши про битву погналися за ними. Скіфи якимось чином спромоглися виказати свою зневагу до Дарія І-го і він відступив у табір [2; с.151].
Скіфське військо, кінне і піше, взяло облогу укріплений район Дарія, але генеральна битва уже на була бажаною для Перського полководця. Можливо далекий рейд і дрібні сутички сильно підірвали бойову можливість перського війська. Дарій задумав замаскований відступ [10; с. 182].
При настанні темноти Дарій... залишив на місці в таборі, слабих солдат, загибель яких була б для нього найменш значна, і звелів так же прив’язати всіх ослів. Люди були залишені по причині їх слабкості, а осли прив’язані для того, щоб ревіти і Дарій ... Негайно рушив до Істру.
Укріплення Дарія залишалися не добудованими.
Скіфи з’єднали всі свої три армії, почали переслідувати відступаючих персів і навіть заступили їм дорогу до дунайського мосту [13; с. 148].
Але греки обманули скіфів, все ж таки допомогли Дарію переправитися на другий берег Дунаю. Від остаточного розгрому армію персів врятував лише випадок. Оскільки під час відступу скіфи знищували і засипали джерела, то тепер сподівалися що перси підуть по тих місцевостях, де зберігся корм івода. Однак Дарій вирішив триматися прокладеного шляху і скіфи знову з ним розминулися [7; c.350].
Так ганебно скінчилася спроба могутньої Перської імперії підкорити народи Північного Причорномор’я.
2. Розквіт степової Скіфії. Велика Скіфія
Ще до вторгнення Дарія скіфи мали воєнні сутички з фракійцями, особливо з придунайськими їх племенами. Вторгнення Дарія викликало відповідний удар. Скіфські військ вторглися у Фракію і дійшли до Херсонеса Фракійського. Скіфи зробили спробу зав’язати дружні стосунки зі спартанцями при царі Клеомені І. Ця подія відбулася в 90-му році Vст. до н.е. і звичайно стояло в прямому зв’язку з намаганням скіфів убезпечити себе від нових перських посягань [3; с.29].
Близько середини Vст. до н.е. між фракійськими племенами і скіфами почалися сутички. Скіфський цар Скіл який порушив батьківські закони вимушений був тікати у Фракію, почалася війна. Цар фракійців Сілтак запропонував обмін Скіла на свого брата який ховався у Скіфії. Умови були прийняті і війна припинилася. Ці факти в цілому показують що в Vст. до н.е. скіфи стали направляти свою увагу на захід [3; с.29].
Близько з середини Vст. до н.е. серед фракійців надзвичайно посилилося плем’я одрисів, що проживало в долині річки Арда. Очолювані своїм ватажком Тересом, вони заснували могутню у військовому аспекті Одриське царство, кордони якого доходили до Нижнього Дунаю. Контакти між двома