І фактор феодально-кріпосницький та

національний гніт в Речі Посполитій

Дике поле

ІІ фактор Загроза татаро-турецької агресії

Отже, виникла ситуація котра вкладається в асоціативний ряд: українська козаччина формувалась в умовах, що характеризується становищем між молотом і ковадлом. Однозначно не можливо ствердити, що в даному випадку було молотом, а що ковадлом. В радянській історіографії, як відомо, панував так званий класовий підхід до проблеми виникнення козацтва, який все апріорно зводив до антифеодальної боротьби, соціального протесту. Не відкидаючи загалом цього фактору, сьогодні частина український істориків вважає основним фактором виникнення козацтва, не соціальні конфлікти в суспільстві кінця ХV-перш. пол. ХVI ст., а необхідність захисту українського народу від фізичного знищення, внаслідок безперервних татаро-турецьких нападів. Нині навіть важко уявити собі масштаби руйнувань краю. Ось що написав про умови життя українців у середині ХVІст. видатний мислитель Станіслав Оріховський у трактаті "Напучення польському королеві" у 1543р.:

"Доки ти живеш у Краківському замку, люд Русі гине. Та ще і як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано ... Жах і смуток всюди на полях і оселях наших. " [цит. за Скиба І. Про трактат С.Оріховського "Напучення польському королеві Сігізмунду-Августу.//У.І.Ж.-1996.-№3.-С.128]

Наприклад у 1618 р. татари пограбували у Львівській землі 50% міст і 75% сіл, а в Галицькім повіті-100% усіх міст і сіл. Як відзначають польські дослідники в українських землях, що піддавалися нападам, селянська хата не стояла більше 10 років. Всього ж за приблизними підрахунками Я.Дашкевича протягом ХV-перш. пол. ХVIст., втрата населення українських земель становили не менше 2-2,5 млн. осіб вбитих і взятих в полон (Я.Дашкевич. Ясир з України (ХV-перш. пол. ХVІст.) як історико-демографічна проблема // Український археографічний щорічник.-К.,1993.-Т.5.-С.45-46]. Подібного етноциду в дану історичну епоху не зазнав жоден з європейських народів. Не випадково він закарбувався в тисячах народних пісень і дум. Із сказаного вище зрозуміло, що "саме це стало причиною організації козацтва" (див. Дашкевич Я. Козацтво на Великому Кордоні...// У.І.Ж.-1990.-№12.-С20]. Причому вслід за І.Франком зазначимо, що виникло воно самочинно, т.б. було самопородженням українського народу в умовах відсутності національної державності, яка б мала узяти на себе захист власних кордонів, козацтво утворило своєрідний оборонний бар'єр проти татаро-турецької агресії.

Говорячи про потребу оборони краю, про військову іпостась української козаччини, потрібно все таки зазначити, що ніяким чином не можна забувати про його першу іпостась виробничо-трудову т. зв. уходництво. Потрібно погодитись з слушною думкою дослідника Д.Наливайка, котрий зазначав, що:

"... насправді ж вільний труд на вільній землі невідільний від самої суті козацтва і становить одну з його фундаментальних рис " (Наливайко Д.Козацька християнська республіка-К.,1992.-С.З6).

М.Грушевський вирізняє в козаччині поруч з військовими елементом, другий елемент – господарський , до козацтва горнулися не лише ті, яким імпонувало свавільне життя і воєнні пригоди, але й „елемент зовсім відмінний, господарський, рільничий вповні позитивний, який приєднувався з чисто економічних мотивів. Розбіжність мотивації не означала однак розходження інтересів, оскільки часто в політичних конфліктах з урядом або економічних із шляхтою обидві групи допомагали одна одній” (т.7.–с.270 – 271).

Вони засновували в степах козацькі слободи і хутори, щоб не повертатися назад до замків

" готові були зносити всі прикрості суворої степової зими, відрізані від хрещеного світа на довгі місяці, аби спекатися контролю замкової впасти і її тяжких поборів, з якими був зв 'язаний поворот "на волость " (Там же.-С. 136).

Один з найбільших знавців історії козацтва Д.Яворницький також вбачав першовитоки утворення козацтва в т.зв. "уходництві" (мисливство, рибальство, бджільництво, тваринництво, видобування солі тощо) та "добичництві" (походи на татарські улуси-"луплення чабанів татарських"). Південно – український степ з широко розгалуженими водними артеріями і своїми надзвичайними природними багатствами наче магніт притягувала до себе колонізаційний потік „угодників”. Яскравою ілюстрацією багатства цього краю можуть послужити описи сучасників, як наприклад литовського мемуариста Михалона Литвина „Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів – пише мемуарист, – така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки заради шкіри, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини ; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою з степів до лісів, а літом назад, що кожен житель вбиває їх до тисячі на рік. Понад берегами рік можна побачити численні хатки бобрів... Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ріки переповнені осетрами та іншими великими рибами, котрі напливають з моря до прісної води ( Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992.– с.49).

Підбиваючи певний підсумок розгляду цієї проблеми можемо зробити висновок, що причини, які змусили виникнення українського козацтва мали комплексний характер. До них належали як економічні, так і політичні, військово-стратегічні, соціальні чинники тощо. Ігнорування чи. навпаки, гіпертрофоване зображення будь-якого з них призводить до створення, деформованої реконструкції обставин появи і розвитку козацтва.