В XV-XVI ст.. в Україні було засновано протестантами чимало шкіл, в яких навчалося багато українців. Також значна їх кількість навчалася в єзуїтських школах де навчання велося за схоластичною системою на латинській мові. Не дивлячись на те, що вони намагалися покатоличити Українців, ці школи відіграли важливу роль у процесі взаємозбагачення західноєвропейської та української культур.

Розділ 3. Початок та розвиток книгодрукування на українських землях в кінці XV і XVI ст.

Невідємно складовою частиною української культури є книгодрукування. Воно прискорило процеси розвитку літературної творчості і письменництва а також освіти.

Книги з кінця XV ст. вже не пишуться, а друкуються (так звані “биті книги”). У 1447 р. німець Йоганн Гутенберг почав друкувати їх металевими рухомими літерами. Однак є відомості, що ще до Гутенберга або одночасно з ним таким способом друкували голландець Л. Костер та бельгієць П. Валдфогель [25].

Існують наукові гіпотези й щодо виникнення книгодрукування в Україні. Дослідники вважають, що українська друкарня існувала ще до 1574 р. Одна із гіпотез пов’язана з іменем львівського міщанина Степана Дропана, який в 1463 р. відновив Онуфріївський монастир, заснований ще князем Левом. У документах пізнішого часу, зокрема XVII ст., є згадка про те, що в 1460 р. Степан Дропан подарував монастиреві власну друкарню [19, с. 178]. В 1518 і 1571 р. друкарні заводять Константин Іванович та його син Константин-Василь Константинович Острозькі. До 1531 р. друкарні були в Києві та Острозі, як свідчать відомості, вміщені в описі київського намісництва 1787 року. В описі книг Словітського монастиря, який був складений у 1826 р., згадується ще шість дофедорівських видань. В акті 1588 р. знаходимо звернення Львівського братства до константинопольського патріарха Єремії ІІ: “Просим: постав клириков, образуй училище, возстанови типогрфію.” Проте не виключено, що ці слова могли стосуватися вже друкарні І. Федорова. Але пізніше, в королівському привілеї 1592 р., було підтвердження, що братська друкарня давно існувала, і лише декілька років тому була реформована. Однак дане припущення спростовує польський дослідник Бандтке [36], який стверджував, що братство навмисно написало королю про існування друкарні, щоб полегшити отримання привілею [37]. Про привілей на друкарню свідчив Андрій Скульський в 1639 р. [26]. Д. Зубрицький твердив, що на надгробку Федорова було написано:”Своїм тщанієм друкуваніє занедбане обновив”. Крім того І. Федоров, коли приїхав у Львів, знайшов вправних майстрів до друкарської техніки.

Перша слов’янська книга, надрукована глаголицею, з’явилась у Венеції в 1483 р. [22, с. 78]. Одним із переломних моментів у культурному житті України стала поява друкованих книг. Перші п’ять книг друкованих кириличним шрифтом старослов’янською мовою вийшли 1491 р. в краківській друкарні німця з Нойштадту Швайпольта Фіоля [3, с.13]. Він вперше застосував двоколірний друк у своїх книгах. Починаючи з 1517 року в Празі, а з 1525 року у Вільно друкарством займався Франциск Скорина. Його книги за рівнем художнього оформлення були вищими за всі попередні слов’янські взірці [27]. Першодруки білоруса відкрили шлях використанню протестантської літератури на українських землях. Це сприяло проникненню наукової літератури із Західної Європи. Однак першодрукарем в Україні історична наука вважає росіянина Івана Федорова [9]. Є досить суперечливе ставлення істориків щодо постаті друкаря. Так, Я. Запаско вважає, що І. Федоров заклав міцну основу для друкарства в Україні, а разом з тим освіти й літератури [10]. Д. Антонович в одній із своїх праць стверджує, що в друкарській справі Федоров не був великим спеціалістом. Друкар завжди намагався забезпечитися вправними помічниками, такими, як Петро Мстиславець, Гринь Іванович. І коли Гринь виявив вдачу майстра доби Відродження, то Федоров відразу ж його вигнав [24, с.112]. В 1569 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець в Заблудові видали “Євангеліє учительне”, а через рік - Псалтир та Часослов [7, с.126-127]. У Львові Іван Федоров надрукував “Апостол”. Праця над ним тривала майже рік – з 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р. В 1578 р. в Острозі росіянин надрукував “Буквар”. “Апостол” та “Буквар” використовувались навіть в Болгарії, не кажучи вже про українські землі.