унії на українську мову перекладалися багато польських книг. Серед них окремі книги “Хроніки всього світу” Мартина Бєльського (1551 р.). В XVІ ст. в Україні з’явився один з найраніших антипапських памфлетів під назвою “Історія про одного папу римського”. В ньому йдеться про папу-блудника Петра Гугнивого. Джерело – рукопис XVІІІ ст. із колекції Антона Петрушевича [4]. Протягом 1556-1561 рр. було перекладене Пересопницьке Євангеліє. Це був перший відомий переклад конфесійного тексту староукраїнською літературною мовою, близькою до розмовної. Декор книги певним чином зв’язаний з мистецтвом італійського Відродження, він споріднений з художнім оформленням інших рукописних книг першої половини і середини XVI ст. [7, с. 123]. В 1575 р. був написаний один із перших віршів світського характеру. Луцький шляхтич Ян Жоравницький написав пасквіль, спрямований проти дружини брата, з яким він судився за спадщину [7, с. 130]. В 1577 р. виходить “Про єдність церкви Божої під одним пастирем” Петра Скарги (1536-1612). Протягом 1580-1581 рр. в Острозі був виданий віршований твір українсько-білоруського поета Андрія Римші “Хронологія”. З’явилась “Книга Нового завіту”, до якої Тимофій Михайлович склав алфавітний покажчик з поясненням. В цей час шляхтич Валентин Негалевський з с. Хорошів на Волині переклав простою мовою Новий завіт. Через рік з’явилась “Хроніка Польська, Литовська, Жмудська і всієї Русі” Мацея Стрийковського [39]. Ренесансний гуманізм був позначений особливим інтересом до земних, людських цінностей і найбільш виразно проявився в українській літературі другої половини XV і XVI ст.
В XV-XVI ст. в архітектурі на українських землях настав цілковитий зворот до Заходу. Цей вплив був особливо помітний, коли першість у культурному розвитку перейшла до міст. В добу Ренесансу в Україні працювали італійці зі Швейцарії і Венеціанської республіки – Петро Італієць, Петро Красовський, Петро Барбона, Домінічи Римлянин, Амвросій Прихильний. В поширенні Ренесансу велику роль відіграв торговельний шлях через Пряшів та Бардіїв, про що свідчать ранні ренесансні форми ратуші в Бардієві 1506-1507 р., м. Коросна 1520 р. Тип ринку в Потиличі, що був виконаний в ренесансній формі, відомий в цілій Україні. Особливо в західних землях. Такий самий ринок є у Львові, Перемишлі, Ярославі [14].
Ранні свідчення Відродження бачимо в перебудові Кам’янецького замку 1541-1544 рр., у ратушах Львова й Перемишля (за старими рисунками – Я.Б.), у замках середини XVI ст. (Перемишль, Львів, Бережани, Ляшки Муровані). В другій чверті XVI ст. архітектура епохи Відродження з’являється у Львові. Архітекторами були П. Італієць, П. Красовський. Розквіт будівництва Відродження припадає на 70-90-ті роки XVI ст. До найкращих світських будівель належать доми Гепнера 1570 р. і так званий “Чорний дім” на Ринку 1577 р. Найкращим прикладом архітектури українського Відродження є чотири будівлі Львова. Це вежа та дім Корнякта, Братська (Успенська) церква і Трисвятителська каплиця. Вежа Корнякта – одна із найкращих пам’яток Ренесансу не тільки України, а й Східної Європи. Вона побудована архітектором Петром Барбоною в 1572-1578 рр. у характері вежі Madonna de’ Orto у Венеції, але в іонійському ордені (один із різновидів грецького античного стилю). Він був наближений до знаменитої італійської школи архітектора Палладіо, який разом із Браманте будував чудові палаццо та храми. Образотворче мистецтво в епоху Ренесансу емансипувалося від архітектури. І в цьому один із недоліків Відродження [31, с. 286]. Палата Корнякта на Ринку (1580 р.), подібно до більшості будов Львова з рустикою, були побудовані у формах палаців Тоскани та верхньої Італії. Трисвятительська каплиця 1578 р. і Братська церква 1591-1629 рр., хоч і спроектовані італійськими майстрами, проте побудовані в типово українських формах трибанної церкви. Деталі та різьблення, наприклад, виконані місцевими майстрами [24, с. 246-247]. Західна архітектура виявила себе найбільше у спорудах Львова, Рогатина, Дрогобича. Спостерігається й орієнтація на мистецтво південнослов’янських народів [20].
Процес переходу від стадії народу як, здебільшого, етнокультурного, етносоціального явища до стадії нації як етнополітичного організму, затягувався на тривалий час, тому існують певні труднощі, щодо точного визначення періоду української історії, коли формувалась українська нація [18].
Таким чином, європейський ренесанс мав значний вплив на українську літературу і письменство. Літературні твори, написані рідною мовою, підтверджують національний характер визначальних тенденцій її розвитку.
ІІІ. Висновки
Формування української культури було важливим елементом культурно-історичного процесу Європи наприкінці XV і XVI ст. В умовах відсутності держави культурний фактор був каталізатором формування національної свідомості народу. На відміну від польської та литовської аристократії, стара руська аристократія зберегла князівську титулатуру. Гніздом української аристократії була Волинь. До головних князів на українських землях належали роди Острозьких, Заславських, Сангушків, Гальшанських-Дубровицьких, Збаразьких, Вишневецьких, Чорторийських, Корецьких.
Варто зазначити, що окремі складові досліджуваної проблеми виходять за межі вітчизняної історії. Через тісні торговельні контакти вплив мистецтва Ренесансу проник на українські землі в кінці XV і XVI ст.
Українська культура стала наслідком закономірного історичного процесу переходу від стадії народу, як етнокультурного, етносоціального явища, до стадії нації, як етнополітичного організму.
Аналіз літератури засвідчує, що українська культура була однією з найрозвинутіших у Європі. Українці, як й італійський народ, в період іноземних вторгнень продовжував боротьбу проти завойовників. Його творчі сили в цей час досягли найвищого піднесення. Вивчення літератури та документальних матеріалів дає можливість стверджувати, що процес формування культури на українських землях був одним із найяскравіших у Європі.
Європейський Ренесанс був складовою частиною української культури досліджуваної епохи. В основі процесів її розвитку був гуманістичний світогляд. Він сприяв формуванню національної свідомості.
Важливою обставиною розвитку української