Вишинський навіть обвинуватив М.Бухаріна в тому, що він ще під час еміграції був завербований австрійською, американською розвідками.

Вишинський запитав М.Бухаріна: “Факт чи не факт, що група ваших

спільників на Північному Кавказі була пов’язана з білоемігрантськими козацькими колами “24, с. 490. Бухарін відповів, “що не може сказати “ні” і не може відкидати, що це було“ 32, с. 335.

Обвинувачення має навести факти. Знаючи, що у Вишинського їх немає, а у підсудних вони вибиті, Бухарін назвав визнання обвинувачених середньовічним юридичним принципом. Цим він виявив суть цього судилища. Зафіксувавши порушення формальної логіки А.Вишинським (тавтологія, підміна понять), Бухарін розкрив софістичність аргументів А.Вишинського 50, 14.

У своєму останньому слові М.Бухарін непрямо звинуватив сталінське керівництво. Він сказав: “Гола логіка боротьби супроводжувалась переродженням ідей, переродженням психології, переродженням нас самих 24, с. 487.

Наприкінці М.Бухарін зазначив: “Жахливість моїх злочинів безмірна, особливо на новому етапі боротьби СРСР. З цим усвідомленням я чекаю вироку. Справа не в особистих переживаннях розкаяного ворога, а в розквіті СРСР, в його міжнародному значенні” 32, с. 337.

Пізно ввечері 12 березня 1938 року суд пішов на нараду. В 4 годині ранку 13 березня було оголошено вирок. Бухарін і Риков були засуджені до розстрілу. В ніч на 15 березня 1938 року Микола Бухарін був розстріляний. В часи перебудови було поставлено питання про реабілітацію М.Бухаріна та інших репресованих діячів. За постановою Пленуму Верховного Суду СРСР від 4 лютого 1988 року вирок військової колегії Верховного Суду СРСР щодо Бухаріна та інших осіб, що проходили по так званому “антирадянському право-троцькістському блоку”, було скасовано.

Таким чином, М.Бухарін пройшов життєвий шлях, типовий для багатьох інших більшовицьких діячів того часу.

Важливо наголосити про те, що ще з молодих років М.Бухарін захоплювався марксизмом, рано вступив у РСД РП. Були в його житті і переслідування, і арешти, і еміграція.

Після приходу більшовиків до влади М.Бухарін став відомим політичним діячем. Після 1924 року він відіграв важливу роль у радянському керівництві. Ним було сформовано радянську економічну політику, відстоювання продовження непу. Коли з 1928 року сталінське керівництво вдалось до надзвичайних мір, М.Бухарін різко виступив проти них. Він виступив проти форсованої колективізації і розкуркулення, за розвиток непу і товарно-грошових відносин.

Однак, переміг Сталін та його прихильники. У 30-х роках М.Бухарін вже не відігравав помітної ролі в радянському керівництві. Він зосередився на науковій роботі. У трагічних 1937- 1938 роках М.Бухарін був репресований разом з тисячами інших радянських людей.

Розділ ІІІ. Розробка М.Бухаріним

соціально-політичних питань

Першою працею М.Бухаріна з економічної проблематики була велика стаття “Мировое хозяйство и империализм”, написана в 1915 році. У ній розглянуто утворення великих монополій (картелів і трестів) та їх роль в політичному та економічному житті західних країн.

М.Бухарін прийшов до висновку, що вся структура світового господарства штовхає буржуазію на імперіалістичну політику 9, с. 92. Всяка капіталістична експансія приводить рано чи пізно до кривавої розв’язки. В кінці М.Бухарін зазначив, що ряд війн, що йдуть одна за одною, неминуче повинні привести в рух революційну енергію пролетаріату 9, с. 93.

У даній праці наведено також цифрові показники і таблиці.

Наступна праця М.Бухаріна, присвячена економічним проблемам, вийшла в 1920 році під назвою “Экономика переходного периода”. У ній

зазначено, що побудова соціалізму в умовах розрухи починається із трудової мобілізації, яка складає основний момент соціалістичного початкового нагромадження 9, с. 134. Далі М.Бухарін акцентує увагу, що ліквідація приватної власності на засоби виробництва, скасування патентного права і комерційної таємниці, єдність плану роблять можливим перехід на електроенергію. М.Бухарін також вважав, що не може бути і мови про який-небудь “державний капіталізм” за пролетарської держави 9, с. 137. М.Бухарін підкреслював, що під час перехідного періоду старі категорії політичної економії перестають відображати економічну ситуацію 9, с. 151.

В перехідний період, під час знищення товарної системи, гроші перестають бути всезагальним еквівалентом, стаючи умовним знаком обігу продуктів 9, с. 159. Під час соціалізму зникають також категорії прибутку і додаткової вартості 9, с. 159. Отже, при соціалізмі, згідно М.Бухаріна, зникають об’єктивні закони економіки. Як зазначає радянський дослідник О.Лацис, в такому випадку можна діяти в економіці, як душу забажає 9,с. 122.

Зовсім інший характер має стаття “Новый курс экономической политики” (1921 року). У ній Бухарін писав, що для підняття економіки необхідно запровадити капіталістичну оренду і концесії. В оренду будуть здавати головним чином підприємства недіючі або погано працюючі, у вигляді орендної плати держава буде мати додаткові кошти, які будуть направлені на індустріалізацію 8, с. 39.

Коли ж визріють необхідні для цього умови, слід “повернути кермо”. це буде виявлятись у поступовій економічній ліквідації великого приватного господарства і в економічному підпорядкуванні дрібного виробника керівництву великої промисловості 8, с. 30.

Отже, на прикладі цих двох статей ми можемо простежити еволюцію поглядів М.Бухаріна від обстоювання “воєнного комунізму” до обґрунтування непу. Якщо у першій статті він виступав за запровадження трудової повинності з метою виходу з кризи, то в другій – за капіталістичну оренду і концесії. Такі зміни в економічних поглядах Бухаріна були викликані зміною економічного курсу більшовицького керівництва – відмовою його від “воєнного комунізму” і переходом до нової економічної політики.

Після смерті Леніна Бухарін