Варто відзначити, що під час “хрущовської відлиги” з’явилась надія на реабілітацію М.Бухаріна. Однак цього не сталося. М.Хрущов у доповіді про культ особи Сталіна засудив погляди М.Бухаріна та його прихильників: ”Політична лінія бухарінців ... по суті вела до реставрації капіталізму, до капітуляції перед світовою буржуазією” 3, с. 14.

Після цього в узагальнюючих працях, хоча і давались характеристики М.Бухаріна як прихильника куркульства та противника індустріалізації, але він вже не обвинувачувався в тероризмі і шпигунстві. Ім’я Бухаріна продовжує залишатись об’єктом офіційного посоромлення.

Так, у багатотомному виданні “Всемирная история” у томі ІХ зазначалось: “Проти політики партії і уряду виступила антипартійна група М.Бухаріна і О.Рикова. ЇЇ учасники заявили, що вихід з труднощів хлібозаготівлі потрібно шукати на шляхах розвитку куркульського господарства та згортання індустріалізації” 25, с. 48.

Необхідно підкреслити, що й в “Советской исторической энциклопедии” (том 11) зазначено: “Праві, особливо Бухарін, настоювали на посиленні одноосібних, особливо куркульських господарств. Розцінюючи куркульські господарства як силу, здатну забезпечити підйом сільськогосподарського виробництва, Бухарін пропонував надати капіталістичним елементам повну свободу” 22, с. 510.

Подібна оцінка М.Бухаріна подана і в VII томі “Истории СССР с древнейших времён до наших дней”, де наголошується: “Права опозиція все більше схилялась до політики угоди з капіталістичними елементами міста і села. Один з лідерів правої опозиції Бухарін твердив, що перетворення села буде здійснюватись шляхом кооперування селян по лінії товарообігу” 30, с. 456.

Отже, у працях радянських істориків 30-х –початку 80-х років діяльності М Бухаріна давалась негативна оцінка. Якщо у 30-50х роках радянські історики зображували М.Бухаріна як терориста і шпигуна, то пізніше ці оцінки були дещо пом’якшені. У працях 60-80-х років підкреслено, що М Бухарін утворив “правий ухил” в партії, був противником індустріалізації і колективізації, робив ставку на куркуля.

В часи перебудови, після приходу до влади М.Горбачова ,стало можливим об’єктивно, неупереджено розглянути по-новому питання життя та діяльності М.Бухаріна. Початок цьому поклала доповідь М.С.Горбачова 2Жовтень і перебудова: революція продовжується”, виголошена ним на урочистому засіданні, присвяченому 70-річчю Жовтневої революції. М.Горбачов навів ленінську характеристику Бухаріна, а також зазначив, що останній недооцінив значення фактора часу в будівництві соціалізму 27, с. 16. Ця доповідь поклала початок радянському “бухарінознавству”.

Перші радянські публікації, присвячені М.Бухаріну, з’явились у періодичній пресі в кінці 1987 року. Серед них можна назвати статтю Ф.Медведєва в журналі “Огонёк” “Он хотел переделать жизнь, потому, что её любил”. Ця стаття представляє собою захоплюючу бесіду автора з дружиною М.Бухаріна Анною Ларіною. М.Бухарін тут охарактеризований як людина гуманна, співчутлива, але одночасно він був і полемістом, який накидався на свого противника з шаленою енергією 48, с. 29. У 1988 році, за висловом істориків І.Бордюгова і В.Козлова, наступив вал публікацій про М.Бухаріна 39, с. 52. З’явилась і його біографія, написана істориком Г. Горєловим.

30 вересня 1988 року в Інституті марксизму – ленінізму при ЦК КПРС відбулась наукова конференція, присвячена 100-річчю з дня народження М.Бухаріна. У ній взяли участь наукові співробітники Інституту, а також рідні М.Бухаріна: його дружина Анна Михайлівна, дочка Світлана Миколаївна, син Юрій Миколайович. Матеріали конференції послужили основою книги “Бухарин: человек, политик, учёный”, яка була видана у 1990 році. Статті, включені в цю книгу, присвячені різним аспектам життя і діяльності М.Бухаріна, його економічним поглядам, суті “бухарінської альтернативи” 40, с. 122.

10-14 жовтня 1988 року відбулась міжнародна конференція у Вупперталі (ФРН), присвячена 100-річчю з дня народження М.Бухаріна 40, с. 85. Вона була приурочена в основному економічним поглядам М.Бухаріна та його ролі в політиці СРСР.

У жовтні 1988 року у газеті “Правда” з’явилась ювілейна стаття В.Журавльова і В.Наумова під назвою “Возвращение к правде”. У цій статті дано об’єктивну характеристику М.Бухаріну як видатному теоретику партії. Автори статті зазначали, що основну небезпеку для соціалізму Бухарін бачив у рості бюрократичного переродження апарату 43.

Серед праць про М.Бухаріна, опублікованих у 1988 році, слід відзначити статтю В.Д.Єсакова “Бухарин Н.И. и Академия наук”, вміщену в журналі “Природа”. У ній дана характеристика діяльності М.Бухаріна в Академії наук СРСР на початку 30-х років, підкреслено його роль у вивченні історії науки і техніки 42, с. 85 – 92.

Слід відзначити також статтю В.Амлінського “На заброшенных гробницах”, вміщену у збірнику “Возвращённые имена”. У цій статті автор зазначив, що М.Бухарін один з перших помітив небезпеку колосального адміністративного апарату. Він також вказував на доцільність ринкових відносин при соціалізмі 37, с. 4. Автор також подав опис арешту та судового процесу над М.Бухаріним. У даній статті наведено також уривок із стенограми судового засідання у справі “правотроцкістського блоку”.

У монографії В.П.Бокарьова “VIII съезд РКП(б)” відображено участь М.Бухаріна у роботі VIII з’їзду, що проходив з 18 по 23 березня 1919 року. У цій праці подана також доповідь, виголошена М.Бухаріним на з’їзді 19 березня 1919 року 38, с. 90.

Заслуговує уваги, на наш погляд, і стаття “Вокруг раскрестьянивания”, вміщена у збірнику “В человеческом измерении”, яка висвітлює погляди М.Бухаріна на селянську проблему. Автори статті зазначають, що М.Бухарін негативно відносився до колективізації як магістрального шляху