В.Винниченко назвав універсали Центральної Ради „першими виразними словами української державності”, і це можна вважати точною їх характеристикою, причому не тільки політичною, а й правовою.

М.Грушевський пояснював, чому було обрано саме цей термін: „Магічне слово „універсал”, несподівано винесене на поверхню демократичного селянського соціалістичного руху, давало задоволення всім, хто прагнув демонстрації української суверенності. Се слово ставило на порядок дня спомин української державності колишньої гетьманщини, ... перемеленої ... в огні нового революційного руху, відкладалося на підсвідомості мрії на відновлення старих державних традицій в нових кращих формах. Се була та містика, яка проноситься так часто в великих революційних руках. Гасло, яке говорило кожному своє, не укладалося в ніяку формулу, вихоплювалося з усякого прецизування і будило несказану емоцію в підсвідомих покладах життя. У-ні-версал! Коли потім самостійники, хапаючись за се слово, хотіли відродити ту гетьманщину, що його дала, вони відпихнули від себе всіх. Се слово не зовсім було галасом реставрації. Воно вело в незнану далечінь нових національних досягнень, іще не явлених розумові, і тому мало таку чарівну силу.” Грушевський М. Спомини // Київ. 1989. № 9. С. 143.

Через кілька днів після появи І Універсалу, 29 червня, Тимчасовий уряд опублікував „Звернення Українського народу”. Поставивши риторичне запитання громадянам-українцям: „Чи ви не частина вільної Росії?” запевнивши їх у своїй готовності порозумітися з „громадськими демократичними організаціями України” у справі забезпечення прав українського народу, російські лідери закликали „не йти згубним шляхом роздріблення сил визволеної Росії.”

Незважаючи на це, українці зустріли І Універсал з радістю і захопленням. Його проголошення в викликало в Україні друге за силою після повалення царизму піднесення революційного ентузіазму мас. І Універсал Центральної Ради став першим кроком України до автономії, примусив Тимчасовий уряд розпочати конструктивні переговори з Центральною Радою і піти на поступки.

Однак вже 3 липня 1917 р. Центральна Рада приймає ІІ Універсал. Його текст було опубліковано українською, російською, єврейською і польською мовами. У ньому заперечувалась необхідність створення українського війська, Центральна Рада відмовлялась від автономії України до скликання Всеросійських установчих зборів. Зі свого боку Тимчасовий уряд погодився визнати своїм крайовим органом утворений Центральною радою уряд - Генеральний Секретаріат.

Процес національного відродження охопив широкі верстви населення. У серпні 1917 року 27 російських дивізій перейшли у табір українських збройних сил, зростає чисельність Вільного козацтва, лідером якого стає генерал П.Скоропадський. На жаль, керівництво Центральної Ради залишилось глухим до патріотичного руху. Після жовтневого перевороту в Петрограді і арешту Тимчасового уряду 27 жовтня Генеральний Секретаріат України виступив з відозвою „До всіх громадян України”, в якій сповістив про події в Петрограді, що загрожують здобуткам української революції. Загострилась конфронтація між Центральною Радою і більшовиками України, які підтримували жовтневі події в Росії. Проте спроба „арсенальців” захопити владу в Києві успіху не мала. Центральна Рада, яку підтримувала більшість населення, взяла ситуацію в свої руки. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К., 2000. С. 314

2.2. Третій Універсал.

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. у Петрограді Другий Всеросійський з’їзд Рад утворив російський уряд на чолі з В.Ульяновим-Леніним. Владу Тимчасового уряду було повалено. Перемігши у Петрограді, більшовики намагались взяти владу в інших містах колишньої Російської імперії.

Діставши звістку про події у Петрограді, Українська Центральна Рада створила Комітет по охороні революції в Україні. Генеральний Секретаріат 27 жовтня (9 листопада) 1917 р. виступив з відозвою, в якій заявляв, що буде рішуче протистояти спробам підтримки більшовицького перевороту на місцях. Більшовицький уряд визнавав Секретаріат як уряд центральних районів Росії. З опублікуванням відозви загострилася конфронтація між Центральною Радою і більшовиками.

Отже, в листопаді 1917 р. в Києві утворилися три ворогуючи між собою табори. Прихильники поваленого Тимчасового уряду згуртувалися навколо штабу Київського військового округу. Більшовики спиралися на Ради робітничих і солдатських депутатів і мали 6 тис. озброєних чоловік. Центральна Рада мала у своєму розпорядженні близько 8 тис. озброєних прихильників.

28 жовтня (10 листопада) 1917 р. більшовики розпочали збройне повстання у Києві. Після триденних боїв вдалося добитися виведення з міста військ, вірних Тимчасовому уряду. Владу фактично в столиці перебрала Центральна Рада. У Києві склалося двовладдя: його одночасно контролювали війська Центральної Ради і більшовиків.

Центральна Рада готувала проведення Установчих зборів, які б конституювали новий суспільно-політичний та економічний устрій України. Субтельний О. Україна, історія. Київ. 1991.

28 жовтня (11листопада) 1917 р. на Всеукраїнському з’їзді Рад робітничих і селянських депутатів було схвалено ідею „реконструкції” Центральної Ради, яка передбачала її перетворення на Центральний виконавчий комітет Рад України, де б більшість на лежала більшовикам.

Керівництво Центральної Ради бачило небезпеку для України в діях більшовиків. В такій обстановці 7 листопада 1917 р. було проголошено ІІІ Універсал Центральної Ради. В ньому говорилося: „Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів”. Отже, відкидаючи більшовицькі ідеї, цей документ був проникне ний глибокою тривогою за подальшу долю Росії та України, за розпалення міжусобної кривавої боротьби, стрімке поширення безвладдя, руїни,