Для цього Провід ОУНр (революціонерів) скликав Конференцію Українських Націоналістів, що відбулась 28-29 березня 1992 року у Києві, в історичному Будинку Центральної Ради. Конференція утворила Секретаріат Українських Націоналістів, що підготував грунт під постання у 1993 році Конгрес Українських Націоналістів ідейно-політичного речника та представника ОУН в колах українського суспільства та у вищому представницькому законодавчому органі України, Верховній Раді. Таким чином, ОУН увійшла у новий, парламентський, шлях закріплення та розбудови Української Держави.

20-22 травня 1993 року відбувся ХІІ Великий Збір Українських Націоналістів-солідаристів, а у 1996 році – ІХ Великий Збір ОУНр, які зробили великий вклад в оновлення державотворчої платформи усіх націоналістичних сил України, яка має на меті забезпечити всі основні інтереси Української Держави та її громадян.

ІХ Великий Збір ОУНр ствердив, що “перший постулат у програмових заложеннях Організації Українських Націоналістів... вже осягнений, маючи за собою п’ять років практичного існування. Натомість другий постулат цих же програмових заложень ОУН... ще не осягнений, частина кордонів України ще не обсаджена контрольними та митними станицями, війська та морська піхота також ще не реорганізовані.”[[16]41) Вищевказана праця, с. 18616]41) ІХ ВЗО ОУНр і ХІІ ВЗУНс переконують, що “найкращою пропагандою та формою діяльності ОУН є конкретна робота... розробка державотворчих програм”, необхідних для утвердження “Української Держави у відношеннях конституційного характеру, фінансово-господарського, мілітарно-оборонного, чинного правосуддя і правопорядку, української мови як мови державної, системи початкового, середнього і вищого шкільництва, державного емісійного банку і власної грошової валюти”.[[11]42) ОУН: минуле і майбутнє, К: Фундація ім. О.Ольжича, 1993 – с.28611]42)

ОУН переконана, що розбудова української державності пов’язана нерозривно з ідеологією українського націоналізму. Тому, поки Національна Ідея не стане домінуючою в Україні, доти ОУН буде боротися за перемогу цієї ідеї в нашій державі, за реалізацію всіх прав і свобод українського народу та торжество Національної революції. ОУН аргументує цю думку тим, що “саме завдяки національній ідеї український народ 1 грудня 1991 року знову став у ряд державних націй світу, ... вона поєднує в собі національні та загальнолюдські – християнські, гуманістичні, демократичні ідеали, стремління до свободи, рівності і справедливості, завжди притаманними поколінням українського народу на протязі його історії” (З постанов ІХ Великого Збору ОУНр).[[13]43) Програмові постанови ІХ Великого Збору ОУН // Визвольний шлях, - 1996 – кн.11 – ст.133313]43)

Державотворчі платформи ОУНр і ОУНс, створені ІХ Великим Збором ОУН та ХІІ Великим збором Українських Націоналістів, у своїх положеннях дуже схожі. Тому, щоб ефективно запровадити їх у життя, потрібно об’єднати зусилля цих організацій і залучити всі інші націоналістичні сили, відкинувши на задній план свої амбіції.

Основні постулати юридичних вимог сучасної ОУН:

Україна має бути національною і унітарною державою, яка не виключає адміністративно-самоуправних одиниць.

Демократичність і багатопартійність є основою ладу Української Держави. Формування парламенту та обрання президента України повинно здійснюватись на основі вільного волевиявлення народу.

Правовість і поділ влад є головними ознаками державного устрою.

Україна має бути обороноздатною і військово захищеною. Україна є без’ядерною країною і домагається повної ліквідації ядерної зброї у світі.

В Україні має бути здорова соціально-ринкова економіка, що ґрунтується на пріоритеті приватної власності на землю і промисловість, що забезпечує ініціативу і вільне функціонування динамічного ринку.

Добробут і стан здоров’я населення України мають бути пріоритетними.

Вільний духовний та культурний розвиток усіх громадян України, незалежно від національності та релігійних переконань.

Українська держава забезпечує умови для вільного розвитку національної культури, освіти, свободи совісті, слова, релігії. Ідея об’єднання українських християнських Церков у єдиному Патріархаті має стати пріоритетною в Україні.

Розбудова Української Держави та її розвиток вимагає активної участі молодого покоління.

Розвиток взаємовигідних зв’язків з усіма країнами. Перебування України в СНД безперспективне і становить загрозу незалежності України.