Боротьба українства в силу ослаблення власного авангарду, в такій ситуації була змушена підлаштовуватись до вимог часу, а тому досить часто змінювала вектор діяльності в бік культурно-соціального напрямку.

Інтелігенція вела протиборство за право викладання в школах українською мовою, збереження традицій та здобуття незначних прав та привілей.

Позиції польського уряду, в даному випадку, залишалися незмінними за виключенням незначних толерантних заяв окремих його представників (В.Грабського, зокрема).

Проте, усвідомлюючи, що галицька спільнота не припинить своєї боротьби польський політично-військовий провід у 1 пол.-20 р. ХХст. зумів виробити ряд стратегічних концепцій, які відображали його ставлення щодо українських земель.

Це були концепції ендеків і пілсудчиків – двох найбільш прогресивних партійних груп.

Пілсудчики виходили з переконань, що багатонаціональний склад СРСР є причиною його внутрішньої слабкості, а тому вважали за доцільне сприяти його розчленуванню з метою створення в перспективі залежних від Польщі буферних держав: України, Білорусії, тощо.

У національній політиці офіційне визначення отримала програма державної асиміляції, яка передбачала перетворення українців у лояльних громадян державам. Проте і у польського керівництва не виробилось цілісної концепції для реалізації цієї політики.

Шовінізм, ксенофобія та відкрита неприязнь польських урядових структур викликали опір місцевого українського населення, яке зумівши централізувати всі зусилля, утворило своєрідну опозицію колонізаторській політиці в особі представників УНДО.

Протистояння було для українців малоперспективним, тому вектор патріотичної боротьби змістився виключно у культурно-соціальний напрям, де ще були окремі сподівання втрати деяких привілегій у питаннях освіти, культури тощо.

В цілому, становище галицьких земель під Польщею в цей час практично не відрізнялося від ситуації дореволюційних років: українство вело активну боротьбу за визволення, а польські правлячі кола всіляко перешкоджали цьому.

Отже, польська політика не досягла бажаних результатів, український народ не тільки зумів вистояти усі перешкоди. Усіма своїми діяннями український народ показав, що зможе власними силами відстояти і збудувати свою державність.

Не претендуючи на вичерпність проблеми, автор дипломної роботи вважає, що зібраний і систематизований матеріал може бути використаний не тільки в навчальних закладах, але й тими, хто цікавиться даною проблемою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

1. Державний архів Івано-Франківської області. – Ф.2.– оп.1.– спр.763.– арк.6.

МАТЕРІАЛИ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ

2. Діло.– 1925.– ч.115.– С.3.

3. Діло.– 1926.– ч.116.– С.2.

4. Діло.– 1936.– ч.10.– С.3.

5. Жіноча доля.– 1929.– ч.3.– С.3.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

6. Енциклопедія українознавства: Словникова частина.– Париж.-N-Y, 1955-1984.– С.283.

МОНОГРАФІЇ ТА СТАТТІ

7. Айненкель А. Політика Польщі відносно українців у міжвоєнний період. Вибрані проблеми // Україна-Польща: важкі питання. Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр”; Варшава, 22-24 травня, 1997. – Варшава,1998.– C.140.

8. Басай О. Самоврядування на західноукраїнських землях у 1921-1933рр.// Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”; Варшава, 22-24 травня, 1997.– Варшава, 1998.– C.263.

9. Бевз Т. І.Лисяк-Рудницький про польсько-українські стосунки в 1917-

1921рр.// Матеріали міжнародного семінару “Українсько-польські відно

сини в 1918-1947рр.”; Варшава, 22-24 травня, 1997.– Варшава, 1998.– C.63.

10. Гаврилів Б., Пилипів І. Спроби “нормалізації” українсько-польських відносин у 30рр.// Матеріал міжнародного семінару "Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”– Варшава, 22-24 травня, 1997.– Варшава,1998.– С.218.

11. Геник М. Українське питання в польській політиці періоду парламентаризму // Українознавчі студії.– 1995.– №1.– С.185.

12.Геник М. Проблема автономії західноукраїнських земель у 1921-1922рр.// Проблеми слов’янознавства.– Випуск 49.– Львів, 1994.– С.83.

13. Зайцев О. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі (1922-1939) //УІЖ.– 1993.– №1.– C.18-31.

14. Західноукраїнські землі під Польщею // Історія України.– Львів: “Молоде життя”, 1968.– C.256-259.

15. Карпенко О. Ю. Поневолення Східної Галичини буржуазно-поміщицькою Польщею // Торжество історичної справедливості.– Львів, 1968.–C.78.

16. Карпенко О. Ю. Листопадова (1918) національно-демократична революція на західноукраїнських землях // УІЖ.– 1993.– №1.– C.45-59.

17. Комар В. Спроби “нормалізації” польсько-українських відносин у Другій Речі Посполитій // Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр”.– Варшава, 22-24 травня, 1997.– Варшава, 1998.– C.237.

18. Комар В. Політика Польщі щодо українців Галичини (1919-1930): основні напрямки та етапи // Галичина.– 2001.– №5-6.– C.67-80.

19. Кислий В. Освіта на Західній Україні у 20-30-х рр. ХХст.// Архіви України.– 1991.– №1.– C.3.

20. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії.– Івано-Франківськ, 1993.– 195с.

21. Кугутяк М. Галицькі українці в боротьбі за державну незалежність у 1920-1923рр.// Галичина.– 1997. – №1.– C.3-17.

22. Кугутяк М. Галицькі українці в боротьбі за державну незалежність у

1920-1923 рр.// Галичина.– 1998.– №1.– C.3-20.

23. Кузьмінець О., Цепенда І. Товариство “Рідна школа” в Галичині (20-30рр. ХХст.) // УІЖ.– 1993.– №10.– C.29-36.

24. Кучер В., Павленко В. Західна Україна: боротьба за соборність українських земель (1923-1939) //Київська старовина.– 1993.– №1.– C.87-94.

25. Кучерепа М. Національна політика Другої Речі Посполитої //Міжнародний семінар істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”– Варшава, 22-24 травня, 1997. – Варшава, 1998.– C.250.

26. Сливка Ю. Західна Україна в реальній політиці поляків та української буржуазії (1920-1939). – К., 1985. – 272с.

27. Ступарик Б. Боротьба за рідну мову викладання в Галицькому шкільництві // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції “Українська мова в світі”. – Івано-Франківськ, 2000.– C.273-286.

28. Роман Є. Польська пацифікація 1930 року // Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”, Варшава 22-24 травня, 1997.– Варшава, 1998.– С.149.

29. Томин Ю., Цепенда І. Шкільний плебісцит 1937 року в Польщі.// Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”, Варшава 22-24 травня, 1997. – Варшава, 1998.– С.180.

30. Федорчак П., Комар В. Українська проблема в національній політиці Польщі напередодні Другої світової війни.// Матеріали міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини в 1918-1947рр.”, Варшава 22-24 травня, 1997.–