РЕФЕРАТ

на тему:

Визвольна війна середини ХVІІ ст.

П Л А Н.

Причини, характер, періодизація.

Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 – серпень 1657 рр.).

1. Причини, характер, періодизація.

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко законо-мірним явищем. Спрацював комплекс чинників, які зроби-ли широкомасштабний народний виступ необхідним і мож-ливим. Перша група чинників спонукала, підштовхувала до вияву активності, друга робила цю активність можливою — створювала ґрунт для її розгортання.

Які ж причини робили необхідним початок національ-но-визвольної боротьби в 1648 p.?

У цей час надзвичайно ускладнилася соціально-економічна ситуація в українських землях, що входили до складу Речі Посполитої. Після закінчення виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польща стає одним з головних експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від 1583 до 1648 р. у 2,5 раза збіль-шив відвантаження зерна. Орієнтація на внутрішній та; зовнішній ринки, а не на задоволення власних потреб , суттєво вплинула на структуру поміщицьких господарств. Вони активно перетворюються на фільварки. В основі цієї трансформації лежали два взаємопов'язані процеси — зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва.

Польські та полонізовані українські феодали, намага-ючись максимально збільшити свої прибутки, йшли шля-хом посилення експлуатації селян. Саме тому помітно зростає панщина, особливо в районах, сполучених із зов-нішнім ринком. Наприклад, у Східній Галичині та на Волині вона становила 5—6 днів на тиждень. Водночас нев-пинно зростали натуральні та грошові податки. За оцін-кою очевидця Г. Боплана, багатьом селянам в Україні в цей час жилося «гірше, ніж галерним невільникам». Справді, влада пана була безмежною — він за своїм ба-жанням міг будь-кого з селян продати, обміняти, навіть убити.

Помітно погіршуючи соціальне становище народних мас, фільварково-панщинна система водночас гальмува-ла розвиток простої капіталістичної кооперації та почат-кових форм мануфактурного виробництва, зародки яких були годі в багатьох галузях промисловості, не сприяла вона і формуванню єдиного ринку України.

Потерпали українські селяни і від здавання феодала-ми своїх маєтків у оренду. Лише 1616 р. більша частина , українських земель, що належали Польщі, орендувалася єврейськими підприємцями, які, маючи на меті в короткий строк повернути з прибутком вкладені гроші, нещадно експлуатували селян і виснажували землі.

У складній ситуації опинилося і міщанство, особливо в тих містах, які перебували в приватній власності феода-лів. Міщанство виконувало повинності та сплачувало по-датки — чинш (по 20—ЗО грошів з «диму»), церковну десятину та ін. Хоча на початку XVII ст. більшість міст України користувалася Магдебурзьким правом, це само-врядування постійно обмежувалося. Війтів, як правило, призначав польський уряд, а не обирали міщани. Користую-чись правом безмитного вивезення своїх товарів і монопо-лією на виробництво та переробку різних видів продукції, феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями міст у торговельно-промисловій сфері. До того ж у політичному та економічному житті міст провідну роль віді-гравали поляки та інші іноземці, а українські міщани ви-тіснялися, що зумовлювало загрозу «випадання» україн-ців із загальнолюдських цивілізаційних процесів, перетво-рення їх у перспективі на відсталу «селянську націю».

Незадоволене своїм становищем було і заможне реєстрове козацтво, яке являло собою проміжний стан між шлях-тою І селянством. Як і шляхта, реєстрові козаки звільня-тися від кріпацтва та панщини, тобто користувалися індивідуальною свободою. Водночас вищі козацькі верстви зав-жди бажали володіти закріпаченими селянами і мати інші рівні права зі шляхтою. На середину XVII ст. авторитет, вплив, активність та слава козацтва зростали, а права де-далі більше обмежувалися. Намагаючись взяти козацтво під контроль, польський уряд після придушення селянсь-ко-козацьких повстань у січні 1638 р. прийняв «ордина-цію Війська Запорозького реєстрового», яка суттєво обме-жила самоврядування реєстровців. Скасовувалася вибор-ність старшини, ліквідовувався козацький суд, на чолі вій-ська замість гетьмана було поставлено польського коміса-ра, а посади полковників обіймала шляхта. Крім того, ко-зацький реєстр скорочувався до б тис. осіб, а всі виключе-ні з реєстру автоматично ставали кріпаками.

Ситуація в українських землях у середині XVII ст. ускладнювалась і критичним становищем у політичній сфе-рі. Відсутність власної держави, перервана державотворча традиція, масове ополячення української еліти були чіт-кими симптомами катастрофи, що насувалася. Прогресу-юча асиміляція українського народу поступово доходила до тієї межі, за якою він мусив зійти з історичної сцени як самостійний суб'єкт. Намагаючись прискорити хід цього процесу, польська сторона посилила національно-релігій-не гноблення. Спираючись на католицизм, польські маг-нати здійснювали політику національного та культурного поневолення українського народу. Одним з основних інстру-ментів окатоличення в« їхніх руках стала уніатська церк-ва, яку активно підтримувала Римська курія. Папа Урбан (1623—1644) у своїх листах до керівництва Речі Посполи-тої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фі-зично знищувати її противників. Один за одним в україн-ських землях виростали костьоли, кляштори (монастирі), колегіуми та школи єзуїтів, а водночас дедалі більшого поширення набував процес передання католикам, захоп-лення або руйнації православних культових споруд, утисків православних за їхню віру, переслідування вживанняJ української мови та поширення українських книг.

Отже, відсутність власної держави, прогресуюча втрата національної еліти, церковний розкол, наростаюче закріпачення селянства не тільки помітно гальмували в ceредині XVII ст. суспільний розвиток українського народу а й робили цілком реальною загрозу втрати його національної самобутності, асиміляції та зникнення. Зазначенні чинники були спонукальними, вони зумовлювали необхідність масового народного виступу саме в цей час. Крім факторів, що підштовхують до дії, обов'язково мають існувати ті, які роблять цю дію