Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті

«Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї», — під таким гаслом кращі сини й дочки України більше 10 років боролися за Українську Самостійну Соборну Державу.

Історія визвольної боротьби УПА роками замовчувалася і, всупереч історичним фактам, висвітлювалася тенденційно та необ'єктивно. УПА — не бандити, не вороги народу, як грубіла большевицька пропаганда, а повстанці, що не зазіхали на чуже, а боронили своє, мужньо боролися протії режимів Гітлера і Сталіна.

Сьогодні на основі документів, літератури, спогадів учасників Визвольних Змагань маємо можливість правдиво відтворити діяльність УПА на Прикарпатті.

Перші загони УПА почали формуватися на Поліссі та Волині, а з червня 1943 року — в Галичині та безпосередньо в Карпатах. Для захисту місцевого населення від сваволі польсько-німецької поліції та щоби перешкодити відправленню. молоді на каторжні роботи, а юнаків у дивізію «Галичина», — Провід Організації Українських Націоналістів почав організовувати військові відділи Української Національної Самооборони (УН), які згодом переросли в УПА. Крім відділів УНС, у кожному районі діяли збройні боївки ОУН. У Станіславській області спочатку діяло 36. пізніше — 32 районні, до 150 підрайонних і до 1500 станичних проводів ОУН, які налічували 23870 членів, з яких 20% становили жінки.

Обласним провідником ОУН був Роман Мокрій- «Байда» (загинув 5 травня 1944 p.), a після нього — Ярослав Мельник—«Роберт» (родом з Бережниці, Калуського р-ну, загинув 31 жовтня 1946 p.). Станіславським окружним провідником був Василь Дейчаківський—«Мирон (1918 — 1944; убитий ворожим агентом).

Для підготовки військових кадрів за розпорядженням керівника військового сектору ОУН Романа Шухевича у червні 1943 р. на Станіславщині було створено дві підстаршинські школи: ім. Симона Петлюри (командир «Степовий», колишній інструктор військової школи Красної армії: загинув у бою біля Космача у березні 1945 р.) «Беркути» (командир «Чмелик»); два вишкільні курені: «Гайдамаки» у Долинському районі (командир "Хміль" "Чорні чорти" (командир "Козак") у Коломийському районі, а також військову школу кадрів ОУН "Тигри". Випускники цієї школи створили курінь «Сіроманці», який складався виключно з членів ОУН. Командував "Сіроманцями" колишній старший ляйтенант совєтської армії Дмитро Карпенко — «Яструб». Він пёршим серед старшин УПА був нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги. (У вересні 1943 р. в області діяло 9 із 12-ти військово-вишкільних таборів.

Нa території Станіславської области всі відділи УПА належали до воєнної округи «Говерля». Командирами цієї округи у свій час були підполковник Іван Бутковський — "Гуцул" (колишній старшина Закарпатської Січі, організатор відділів народньої самооборони на Станіславщині в 1943 р.) та майор Микола Твердохліб — «Грім» (родом з Петрилова, Тлумацького р-ну; загинув будучи референтом СБ Карпатського краю 27 травня 1954 р. біля с. Зелена, Надвірнянського р-ну).

В 1945 р. воєнна округа «Говерля» була поділена на два тактичні відтинки: Коломийський — «Гуцульщина» (ч.21, командири «Степовий», «Козак») І Станіславський — «Чорний Ліс» (ч. 22, командири Василь Андрусяк — «Грегіт» — «Різун», нар. 1912 р. в.м.Снятин — загинув 24.02.1945; і «Дунай»).

До Станіславського відтинку УПА «Чорний Ліс» у 1944 — 45 pp. входили курені «Дзвони» (командири «Хмара», а в 1945 — 47 pp. — Володимир Чав'як — «Чорнота», 1922 с. Тустань, Галицького р-ну — 1951), «Бескид» (командир «Довбуш»), «Месники» (командир Олекса Химинець —«Благий» із Саджави; загинув 20.03.1945 р. в с. Лесівка), Прикарпатський курінь «Скажені» (командир «Прут»), «Сивуля» (командир «Іскра»), «Смертоносці» (командири «Черник», «Куля», «Чорний»).

До тактичного відтинку «Гуцульщина» в 1945 р. входив курінь «Перемога» (командир «Недобитий»), а в 1946-47-му pp. входили сотні «Сурма» (командир «Білий»; район дій: Яблунів, Коломия, Косів), ім. Колодзінського (командир «Спартак»; район дій: Печеніжин, Ланчин, Коршів), «Дністер» (командир «Юрко»; район дій: Городенка, Обертин, Гвіздець, Заболотів), ім.Богуна (командир пор. «Вихор»; район дій: Вижниця, Жаб'є, Кути). Згодом на Косівщині діяли курені «Гайдамаки», «Гуцульський», «Карпатський» (очолював «Лісовий» зі Східньої України).

Куренем «Гуцульським» командував майор «Скуба» (Дмитро Гах із Хрипліша; відзначений Золотим Хрестом). Сотні «Сурма» та «Березівська» (командири Дмитро Негрич — «Мороз» /1909, с. Верхній Березів — 1946, Мирослав Симчич — «Кривоніс») прославилися рейдами на Буковину та Закарпаття. Прославили себе сотня важких кулеметів «Гамалії» (колишній старшина УГА С.Скригунець з с. Стопчатова) та сотня «Цигана».

Створені під керівництвом ОУН-Бандери збройні відділи УПА з самого початку вели ] боротьбу проти німецьких і московських, окупантів, а також проти вороже наставлених до ( українців польських озброєних загонів.

У 1944 р. Головне Командування УПА досягло домовлености про невтралітет з частинами мадярської армії, а також з польським антикомуністичним підпіллям у Західній Україні.

Але основні бої за Карпатську базу УПА вела з большевицьким з'єднанням М.Шукаєва. Спочатку большевицькі партизани захопили Чорний Ліс і залишили тут загін «іскра» під командуванням І.Кулаґіна. Совєтським партизанам вдалося 28 квітня 1944 р. захопити с. Грабівку, де вони вбили 23-х цивільних осіб, в тому числі священика Микитюка. Незабаром відділи УПА розгромили загін Кулаґіна і в 1944 р. очистили терен Чорного Лісу від совєтів.

З осени 1944 р. почалася запекла боротьба УПА з військами НКВД. На території области в цей час було 10 куренів. Всього УПА нараховувала близько 40