Ті ж закони, що мають лад давати пот всій Російській державі, повинні видава-тися у Всеросійськім Парламенті.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба, й які закони для нас лучнії.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські та инші землі у власність народів, як буде видано про це закон на Всеросійськім Учредительнім Зібранні, право порядкування на-шими українськими землями, право кори-стування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).

Так сказали виборні люди з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з поміж себе нас, Українську Центральну Раду, й наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права й творити новий лад вільної автономної України.

І ми, Українська Центральна Рада, вво-лили волю свого народу, взяли на себе великий, тягар будови нового життя й при-ступили до тієї великої роботи.

Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одпахнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делеґатів (послів), щоб вони представили Ро-сійському Тимчасовому Правительству па-ті домагання.

А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, протії права нашого народу па Автономію.

Щоб Центральне Російське Правнтельство по всіх справах, що торкаються Укра-їни, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Цен-трального Російського Правительства, се-б-то вибраним нами комісаром на Вкраїні. Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну Казну з нашого на-роду, була віддана нам, представникам сього народу па національно-культурні по-треби його.

Всі ці домагання паші Центральне. Ро-сійське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признав за нашим народом право па Автономію, та право самому порядкувати своїм життям.

Воно ухилилось од відповіді, одіслаши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісари, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісари на всю Україну, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку, гроші, що збираються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої шкоди, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, та ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов'язок перед | нашим краєм і перед тими народами, що живуть па нашій землі.

через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу й оповіщаємо: од нині са-мі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, ко-жен громадянин села чи города од нині знав, що настав час великої роботи.

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка сто-їть за інтереси українського народу, по-винна мати найтісніші орґанізаційні зно-сини з Центральною Радою.

Там, де через якісь причини адміні-стративна влада зосталась у руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу органі-зацію та освідомлення народу, й тоді перевибрати адміністрацію. В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з иншими націо-нальностями, приписуємо нашим громадя-нам негайно прийти до згоди й порозу-міння з демократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового правильного життя.

Центральна Рада покладав надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій у нашім краю й у цей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації автономії,України.

І коли ми зробимо цю підготовчу орґанізащйну роботу, ми скличемо представників від усіх народів землі української й виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібрання мав затвердити своїм законом.

Народе Український! Перед твоїм ви-браним орґаном — Українською Централь-ною Радою стоїть велика й висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях.

Треба сил для того. Треба дужих, смі-ливих рук. Треба великої народньої праці. А для успіху тої праці насамперед по-трібні великі кошти (гроші). До цього часу український народ усі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та не мав й тепер від неї того, що повинен би мати за це.

І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим гро-мадянам сел і городів, усім українським громадським управам і установам 31-го числа місяця липня (іюля) накласти на лю-дність особливий податок на рідну справу й точно, негайно й реґулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! У твоїх руках доля твоя. В цей трудний час всесвітнього безлад-дя й розпаду докажи своєю одностайністю й державним розумом, що ти, народ робіт-ників, народ хліборобів, можеш гордо й до-стойно стати поруч з кожним орґанізованим, державним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця червня (іюня) числа 10."

Те чуття, яке обхопило ввесь З'їзд,