Князівські з’їзди і їх роль у формуванні державності України-Русі:

історіографія проблеми.

План

Вступ .................................................................................................... 3-6

Розділ І. Розробка питань князівських з’їздів

у дореволюційній історіографії........................................... 7-17

Розділ ІІ. Радянська історична наука про роль і

значення князівських з‘їздів................................................18-28

Розділ ІІІ. Проблема князівських з’їздів в історичній

думці діаспори.....................................................................29-37

Розділ ІV. Сучасна історична думка про причини,

хід і наслідки князівських з’їздів в контексті

формування державності України-Руси...........................38-47

Висновки...............................................................................................48-49

Список використаних джерел і літератури.......................................50-56

Вступ.

В умовах становлення української державності, розгортання державотворчих процесів, становлення громадянського суспільства і правової держави, логічним і цілком закономірним виглядає інтерес сучасних дослідників до проблем джерелознавства і історіографії Київської Русi як першої інституційної форми існування української державності, звернення до напрацювань науковців попередніх поколінь. Взагалі до наших днів з історії Київської Русі нагромаджено величезний масив літератури і в ньому непросто зорієнтуватися навіть фахово підготовленому історику. Ситуація ускладнюється ще й тим, що маючи в своєму розпорядженні велику кількість опублікованих думок, концепцій, поглядів і суджень, історик творить черговий, власний синтез, не досліджуючи предмет, а вибираючи з літератури ті думки й факти, які більше узгоджуються з його схемою та його баченням минулого. Не можна не враховувати і те, що накопичення історичних думок, концепцій відбувалося впродовж різних епох і в умовах різних ідеологій, інколи корпоративних, інколи офіціозних, від яких наука, хоч би як вона цього прагнула, не завжди могла бути вільною. В зв’язку з цим метою нашого дослідження являється спроба перегляду ідеологічних нашарувань в різних істориків різних епох, розкриття найбільш цінних думок і концепцій, які впливали на стан наукової розробки проблеми князівських з’їздів.

Об’єктом нашої наукової розвідки виступає складна діалектично взаємопов’язана сукупність інформаційних, правових, ідеологічних, економічних та інших чинників, що детермінували процес історичного пізнання, окреслювали мету, можливості та перспективи наукової розробленості питання князівських з’їздів.

Предметом нашого дослідження являється проблема наукових досліджень князівських з’їздів в дореволюційній, радянській, діаспорній та сучасній історичній науці, висвітлення основних тенденцій та наукових досягнень кожного етапу історичних досліджень та окреслення перспектив для дослідження даної проблеми в майбутньому.

Розкриваючи предмет дослідження, ми ставимо перед собою наступні завдання:

визначити ступінь наукової розробки даної проблеми;

розробити основні тенденції історичних досліджень нашої проблеми в ХІХ – ХХ ст.;

дослідити внесок у розробку даної проблеми дореволюційних, радянських, діаспорних та сучасних істориків;

встановити суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливали на розвиток наукових досліджень проблеми князівських з’їздів;

висвітлити суб’єктивні міркування істориків ХІХ – ХХ ст. щодо князівських з’їздів та їх значення в процесі формування державності України-Руси;

окреслити перспективи наукових досліджень проблеми князівських з’їздів в подальшому.

Хронологічні межі нашого наукового дослідження охоплюють ХІХ – поч. ХХІ ст., так як саме на цей час припадає активний розвиток історичних досліджень князівських з’їздів, виникають народницький, консервативний, націонал-державницький, радянський напрями в українській історичній науці, в рамках яких і ведуться дослідження різних проблем давньої і середньовічної, нової та новітньої історії України. В цей час відбувається і інституційне становлення української історичної науки, появляється цілий ряд оригінальних науково обгрунтованих думок і акцентів, які не втратили свого значення й до наших днів.

Сподіваємось, що порушені нами проблеми, наявний фактологічний і концептуально-теоретичний матеріал будуть використані під час проведення лекційних і семінарських занять, наукових конференцій і дискусійних клубів, для написання курсових, бакалаврських, дипломних і магістерських робіт, кандидатських і докторських дисертацій.

Великою і досить суперечливою є джерельна база нашого дослідження. Окрему групу джерел становлять джерела літописного характеру [2,16]. Іншу велику групу джерел складають безпосередньо монографії, науково-популярні праці та наукові статті істориків ХІХ – ХХ ст. Серед дореволюційних істориків слід особливо відзначити праці В.Антоновича [1], М.Грушевського [2,8], М.Костомарова [12] та інших. Ознайомлення з їх науковими розробками дозволяє зрозуміти дискусії, які точилися в тогочасній історичній науці, оцінити їх величезний фактологічний та концептуально-теоретичний внесок. З-поміж праць радянських істориків на увагу заслуговують наукові розвідки М.Брайчевського [4,5], Б.Греков [6], В.Корольова [10,11,40], Д.Лихачова [17,47], В.Мавродіна [18], В.Пашуто [21,22], Б.Рибакова [24,47] .І.Фроянова [30,31], Л. Черепніна [51]. Саме в їх працях розроблено концепти “феодальної роздробленості”, “давньоруської народності”, “давньоруського феодалізму” і в цьому контексті велика увага приділяється князівським з’їздам. Праці радянських науковців написані на величезному джерельному матеріалі, ввібрали кращі здобутки історичної науки, хоча в деякій мірі являються дискусійними і потребують виваженої наукової критики. Певний внесок у дослідження проблеми князівських з’їздів зробили діаспорні історики, такі як Т.Коструба [13], Н.Д.Полонська-Василенко [23], Д.Дорошенко [37], О.Оглоблин [46]. На жаль, чимало праць діаспорних істориків і до сьогодні залишаються малодоступними для українських дослідників.

Цінний фактологічний і джерельний матеріал міститься в наукових дослідженнях Л.О.Залізняка [9,38,39], Я.Дашкевича [35], Н.Яковенко [33], М.Котляра [14,15,42,43], О.Толочка [26], П.Толочка [27,28,29,49], Б.Яценка [52] та інших сучасних істориків. Ознайомлення з їхнім науковим здобутком має величезне пізнавальне, методологічне та практичне значення.

Однак до наших днів немає узагальнюючої комплексної праці, яка б підсумувала наукові розробки дослідників декількох поколінь. Окремі концепційні висновки та міркування істориків подаються в узагальнюючих працях [54,55,56,57,65,67]. Існують і наукові розвідки присвячені життю і творчості окремих істориків серед яких можна назвати фундаментальні дослідження Н.Косачевської про М.Маркевича [60], М.Кравця – про І.Франка [61], В.Кравченко – про життя, наукову і суспільно-політичну діяльність Д.Багалія [62], Ю.Пінчука – про М.І.Костомарова [66]. Узагальнений характер мають праці М.Марченка [63] і А.Іванко [58], збірники “Українська ідея” [69] і “Історія України в особах ХІХ – ХХ ст.” [55]. Політичні, економічні та соціокультурні явища, які мали вплив на формування світогляду