Висновок

Завдяки перемогам Богдана Хмельницького постала козацька держава. Організація її мала військовий характер — за тими зразками, які дало Запорожжя.

Хмельницький у своїй політичній далекозорості вказував один шлях — утворення Української держави.

Провідні лінії програми Богдана Хмельницького були: розбити Польщу, визволити всі українські землі і з'єднати їх у велике незалежне князівство.

Серед нових міжнародних відносин почало зростати політичне значення України. Богдан Хмельницький умів майстерно використати суперечні інтереси держав для скріплення міжнародного становища України. Він вів переговори на всі боки, приймав пропозиції від усіх, підсичував суперництво сусідів, але не ангажувався вповні ні в яку сторону, а всі ситуації використовував для зміцнення становища України.

2. Формування держаних інститутів

Фактична влада перейшла в руки Запорізького Війська. Військовий штаб гетьмана, генеральна старшина, набрав функцій кабінету міністрів і зайнявся організацією держави. Цілу територію поділено на полки і сотні, військові старшини виконували також функції цивільної влади. Всі суди набрали козацького характеру. Всі податки і данини, що належали польській владі, надходили тепер до військового скарбу. Не в'яжучися формальною приналежністю до польської держави, Хмельницький повів широку дипломатичну діяльність за кордоном. Так ступнево йшла вперед будова Української Держави — на тій базі, яку забезпечував Зборівський договір.

Устрій держави спирався на старому запорізькому ладі. Але організаційні форми, які діяли успішно серед нечисленного населення Січі, виявилися невідповідними на широких просторах країни, і тому мусили зайти різні зміни. Це стосувалося передусім головного органу січового народоправства — ради. В перших часах повстання Хмельницький доволі часто скликав повну або генеральну раду, до якої мали доступ всі козаки. Але така рада, на яку збиралися тисячі козаків, не могла обмірковувати ніяких справ, щонайбільше могла прийняти внесення, які подавав їй гетьман, але не раз перетворювалась на анархічне, бунтарське зібрання. Тому пізніше Хмельницький збирав повну раду тільки винятково, коли треба було всенародною ухвалою санкціонувати якесь особливе рішення,— таке значення мала, наприклад, переяславська рада 1654 р. Функції генеральної ради перейшли до ради старшини, що збиралась кілька разів на рік для вирішування важливіших справ. Але й ця рада не мала повних законодатних компетенцій, а була тільки дорадчим органом,— останнє слово мав сам гетьман.

Хмельницький довів гетьманську владу до верхів могутності: сам вирішував законодавчі справи, очолював військові сили, призначав старшин і суддів, орудував скарбом,— всі державні функції скупчував у своїх руках. При гетьмані найвищі становища займала генеральна старшина: писар, обозний, два осавули і два судді. Це був одночасно військовий штаб і кабінет міністрів,— тут сходилися всі військові і цивільні справи. Найбільший вплив мав генеральний писар Іван Виговський, найближчий дорадник гетьмана, що вів усю внутрішню управу та дипломатичні зносини. Генеральні осавули заступали гетьмана в походах; обозний мав догляд над артилерією та обозами.

Територію держави поділено на полки і сотні, а військові старшини мали одночасно адміністраційну владу. Козацька адміністраційна система виявилася більш доцільною і діючою, як давніша, польська, бо округи були менші простором і легші до управління, а призначені для них управителі, полковники та сотники, розпоряджаючи військовою силою, мали більшу екзекутиву. Також і судова влада була з'єднана з адміністраційною. Міщанство в містах мало самоврядування під виборними війтами, але козацька адміністрація виявляла тенденцію усувати міську владу і на її місце вводити військову. Церкві залишено давні церковні суди.

Успішно зорганізовано державні фінанси. Доходи йшли найбільше з прямих податків, які платили міщани і селяни, бо козаки, як військові люди, підлягали невеликим податковим обтяженням; значні прибутки давали оплати з млинів і горілчаних оренд, з пограничного мита тощо. До державного скарбу належали також королівщини, державні землі, які служили на утримання старшини. Прибутки українського скарбу раховано на мільйон золотих річно.

Військо. Незвичайно численне було військо: під час перших воєнних походів сам гетьман рахував його на 200—300 тисяч — таких армій не бачила Західна Європа навіть за часів тридцятилітньої війни. Але дійсно бойове значення мало тільки реєстрове військо в числі 40—60 тисяч; реєстрові козаки мали обов'язок завжди бути готовими до війни, а на заклик гетьмана йти в похід із власною зброєю, амуніцією і запасами. На війну йшли також численні охотники, але їх уживали тільки до помічної служби та фортифікаційних робіт. Хмельницький творив також наймані частини із сербів, волохів, татар та ін.— це був початок постійного війська. Військо було головною основою державної організації і надавало тон усьому життю.

Висновок

Найвищою законодавчою установою вважалася військова рада, яку звали також повною або генеральною. Але від часів Хмельницького рада втратила своє значення: найважливіші справи вирішував сам гетьман зі старшиною. Раду скликали тільки час від часу, в особливо важливі моменти, коли треба було всенародною постановою санкціонувати рішення старшини. Територію держави поділено на полки і сотні, а військові старшини мали одночасно адміністраційну владу.

3. Геополітичний фактор в українській козацькій державі

В революції вкрай негативну роль відігравав геополітичний
фактор.

Червень 1652 — серпень 1657 р. відзначається погіршенням економічного і геополітичного становища козацької України та активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою розгрому