переважаючих сил ворога зазнав поразки 2-й партизанський полк НКВС. Командира полку Василя Щедріна, взятого в полон, фашисти розстріляли в Черкасах.
На початку лютого 1942 p. до складу міськкому обрані Г.І. Кулик і І.Р. Кучеренко (на жаль, останній виявився зрадником). Помічником секретаря призначено І.П. П'ятниченка, зв'язківцями - О. Хохлову, У. Пащенко, Т. Рогозинську, Т. Аристархову (пізніше стало відомо, що Аристархова була агентом гестапо). Визначені оновлені конспіративні та явочні квартири, місця для зустрічей, паролі.
Український штаб партизанського руху за завданням ЦК КП(б)У перекинув літаками на територію Київської області 11 партизанських груп загальною чисельністю 85 чоловік, в тому числі групу, очолювану уповноваженим - заступником завідуючого оргінструкторським відділом ЦК КП(б)У І.Ф. Чепурним Григорович Д.Ф. Коммунистическое подполье на Украине в годы Великой Отечественной войны. – К., 1976. – С. 50..
Під керівництвом міськкому на чолі і К.П. Івкіним відновили діяльність розгромлені фашистами райкоми партії.
Особлива активність по формуванню підпільних організацій розгорнулася на початку 1942р в Залізничному, Подільському, Печорському і Дарницькому районах. Райкоми партії поширювали свій вплив на головні об'єкти міста та неорганізоване населення. З цією метою створено ряд територіальних підпільних підрозділів.
Наприкінці квітня 1942р. підпільний міськком організував з партійного і комсомольського активу міста партизанський загін чисельністю 100 чоловік. Командиром призначено B.C. Кудряшова, комісаром - С.А. Пащенка. Загін діяв у Київській, Житомирській областях та Західній Білорусії. Налагоджуються зв'язки з партизанськими формуваннями, що діяли в навколишніх лісах.
Активним членом бойової групи Кудряшова був улюбленець молоді вагоноремонтного заводу Іван Сікорський. Йому доручали найнебезпечніші завдання. Відзначились Сашко Горобець і Таня Маркус - вихованка 44-ї київської школи. Вона видавала себе за грузинку T.I. Маркусідзе, доньку князя, розстріляного комуністами. З такою «біографією» комсомолці дозволили працювати в офіцерській їдальні. Дівчина отруїла продукти, внаслідок чого загинуло чимало гітлерівців. Потім Таня виконувала й інші доручення, зокрема застрелила представника гітлерівської ставки.
Мережа диверсійних організацій і груп у Києві була досить широкою. Одні організації діяли під безпосереднім керівництвом міськкому, інші виникали самостійно, а вже потім налагоджували зв'язок з партійним підпіллям.
Підпільники вели агітаційно-пропагандистську роботу, здійснювали диверсійні акції, шкодили ворогові всюди, де було можливо. За їх завданнями робітники, яких силою примушували до роботи, обманювали пильність наглядачів і підрізали болти та заклепки на суднах. Після такого «ремонту» вони незабаром йшли на дно. Підсипали пісок у циліндри машин, у підшипники. На лісопильні вбивали у деревини залізні костилі, на яких ламались пили.
На Подолі підпільно-патріотичну групу судноремонтного заводу очолив Ф.М. Кушніров. Його вірною помічницею була комсомолка з Труханового острова Таіса Букіна. Вона влаштувалася на роботу в окупаційну управу і забезпечувала товаришів по боротьбі необхідними документами. Гестапівці схопили мужню патріотку і після жорстоких катувань стратили.
Залучений у перші дні окупації до роботи у підпіллі Дарницького району О.М. Тимощук, уникаючи переслідування, виїхав у с. Журавки Яготинського району, де налагодив підривну роботу. Повернувшись до Києва наприкінці 1941 p., він створює підпільні організації в депо Київ-Московський, депо Дарниця і на ДВРЗ. Взимку 1942 p. тут діяли 23 підпільні групи, які у дні Сталінградської битви здійснили низку значних диверсій, зриваючи військові перевезення.
Мужність і відвагу виявив машиніст паровоза О.Г. Лебедєв. За дорученням підпільної організації він погодився провести німецькі поїзди по замінованій лінії від ст. Дарниця до ст. Кобижча. Вісім ешелонів з бойовою технікою і боєприпасами пішли під укіс. Мужнього патріота видав зрадник Дорохін.
До ремонтних робіт на Наводницькому мосту окупанти залучили значну групу військовополонених. Безпартійний столяр М. Сорока створив підпільну групу, яка влаштовувала втечі військовополонених і направляла їх до партизанів в Андрушівські ліси на Житомирщині.
Влітку 1942р. гітлерівці повісили в Першотравневому парку кількох радянських патріотів, прикріпивши на грудях табличку з написом «Партизан». Підпільники Печорського району вночі замінили ці написи на «Жертви фашистського терору». Наступної ночі гітлерівці виставили охорону. Підпільники зняли трупи і повісили вартових, написавши: «Ось хто вартий шибениці».
Липневої ночі 1942 p., коли геббельсівська пропаганда галасувала на весь світ про блискучу перемогу своїх військ під Харковом, партизани Київщини знищили понад триста гітлерівських офіцерів - «героїв» цієї перемоги, які відпочивали у профілакторії Пуща-Водиця, готуючись до нових кривавих бойовищ.
З будинку по Залізничному шосе, де проживала В.Д. Ананьєва, підпільники прокопали хід до Чорної гори і обладнали під землею невелике приміщення, де проводили засідання бюро, слухали радіо Москви, друкували листівки.
У березні 1942р. після диверсії на заводі «Більшовик» керівника групи B.I. Хохлова було схоплено і замучено в катівнях гестапо.
Двічі підпільники підривали Дарницький залізничний міст: 22 квітня (П. Антонов і Ф. Ремінний), 14 травня 1943р. (Г.Дудкін).
Рух по ньому припинявся на два тижні, що було особливо важливо, оскільки під Курськ один за одним прямували німецькі ешелони з бойовою технікою.
Наростаючі удари підпілля у самому центрі окупованої України, розгортання партизанського руху суттєво впливали на стан справ фашистських військ на фронтах. Київ охопила нова хвиля репресій. Арешти почались у травні 1942р. Створилося загрозливе становище. 19 травня міськком прийняв рішення про виведення з Києва деяких керівних працівників, у тому числі Івкіна, Кудряшова, Кулика разом з їхніми зв'язківцями. Та вони не встигли цього зробити. У червні-липні, за доносами провокаторів Кучеренка й Аристархової, було заарештовано і страчено близько 140 підпільників. Арешту уникли лише члени основного міськкому Ф.Д. Зубков, запасного - П.Т. Громико та інші. На жаль, дружина, син і дочка Зубкова загинули.
Основний і запасний підпільні міськкоми партії другого складу припинили свою