12 жовтня 1943р. 12 кавалерійських загонів партизанів - понад 3300 чол. - з боями перейшли р. Тетерів і зосередились спочатку у Кодринських лісах неподалік Макарова, а до 21 жовтня зайняли так звані Клавдіївські лісові дачі. Передбачалось, що партизани увірвуться в столицю з боку Святошина одночасно з регулярними частинами Червоної армії. Але внаслідок успішних наступальних дій радянських військ необхідність штурмувати Київ силами партизанів відпала, і 25 жовтня попередній наказ було скасовано; надійшла команда відходити на захід і перешкоджати маневруванню фашистських військових резервів.

Підпільний міськком створив штаб підготовки збройного повстання у Києві, яке намічалось на той час, коли Червона армія почне бойові дії безпосередньо за місто. При райкомах було створено 19 бойових груп загальною чисельністю 358 чоловік.

Проте обстановка, що склалася в Києві у жовтні 1943 p., не дозволила розгорнути збройне повстання: влада у місті повністю перейшла до командування польової армії, вулиці заповнили фашистські війська.

У жовтні 1943р. знову розпочалися масові арешти. За кілька днів було розстріляно більше 30 підпільників. До рук гестапівців потрапив і секретар підпільного комітету партії Залізничного району О.С. Пироговський. Гестапівці схопили його 31 жовтня, а 5 листопада 1943р. стратили. Він був справжнім патріотом Батьківщини. Об'єднуючи навколо себе однодумців, більше двох років мужньо боровся з сильним, підступним ворогом. Зрадницькі дії запроданців не дозволили йому діждатися радісної події - визволення рідного міста. Олександр Сидорович загинув напередодні цієї знаменної події. Київський підпільний міськком партії третього і останнього складу припинив свою діяльність.

Останні дні окупації Києва переповнені безприкладним героїзмом, мужністю як окремих киян, так і цілих груп патріотів.

Місяця не дожив до приходу радянських військ мужній підпільник професор П. М. Буйко. В умовах жорстокого фашистського терору він допомагав пораненим партизанам, рятував радянських людей від відправки у фашистське рабство. У жовтні 1943р. гестапівці схопили патріота, облили його бензином і спалили живцем.

Окупанти перетворили інститут гідробіології Академії наук на рибницький. Завданням його було викачувати для завойовників якомога більше продукції. Та співробітники всіляко зволікали з роботами, шкодили, закопували прилади. А коли приховувати свої дії стало неможливо, група з одинадцяти чоловік, очолювана помічником директора інституту Ю.М. Марківським, замурувалася в одному з підвалів по вул. Горвиця, 24 (нині вул. Велика Житомирська). Це сталося 18 жовтня 1943 року. 19 днів провели патріоти у підземеллі, відгороджені від усього світу. Вийшли звідти, коли 6 листопада по вулиці загуркотіли радянські танки. Так у важкі дні фашистської окупації трудящі Києва продемонстрували високий моральний дух, непохитну стійкість і героїзм, перенесли усі незгоди «нового порядку» і зі сльозами радощів на очах зустрічали своїх визволителів Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. – К., 1963. – С. 96.

.

Про розмах народної боротьби в окупованому Києві красномовно свідчать факти. Якщо в 1942р. на території Київщини діяло 5 партизанських загонів, які налічували близько 600 бійців, то влітку 1943р.- 54 партизанські загони, 229 підпільно-диверсійних груп (зокрема у Києві - 139) об'єднували вже майже 20 тис. чоловік. За період тимчасової окупації підпільники надрукували понад 1 млн. примірників антифашистських листівок, розповсюдили серед населення понад 173 тис. примірників газет і багато іншої антифашистської інформації.

За весь час окупації підпільні організації Києва і області провели 490 бойових операцій, у ході яких розгромили 103 німецькі гарнізони, висадили в повітря 63 залізничні та шосейні мости, здійснили 41 аварію поїздів, вивели з ладу 104 паровози, знищили 866 вагонів, пустили під укіс 259 військових ешелонів і три бронепоїзди. Було знищено 30176 гітлерівців та їхніх прихвоснів.

Зусиллями підпільників Києва врятовано від відправки у фашистську неволю майже 8 тис. громадян, визволено з концтаборів 3520 радянських військовополонених.

3. Битва за Дніпро. Визволення Києва від окупантів

Битва за Дніпро - визначальна подія Великої Вітчизняної війни. Головні операції у битві за Дніпро і визволення Києва. Масовий героїзм радянських воїнів. Визволення Києва - початок неминучої поразки Німеччини.

Битву за Дніпро фашисти безповоротно програли. Вона закріпила перелом війни на користь Радянського Союзу. Визволення Києва, захоплення й рішуче розширення плацдармів на Дніпрі в районах Києва, Черкас, Кременчука, Дніпропетровська і Запоріжжя різко погіршили становище німецьких військ не тільки в Україні, а й на всьому радянсько-німецькому фронті. Визволення Києва стало початком неминучої поразки Німеччини, повного розгрому вермахту у другій світовій війні. 7 листопада лондонське радіо з цього приводу на весь світ повідомляло: «Взяття Києва радянськими військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне значення... Захопивши Київ у 1941 p., гітлерівці заявляли, що це приведе до повної поразки радянських військ на всьому південно-східному фронті. Тепер часи змінилися. Німеччина чує похоронний дзвін. На неї насувається лавина».

Завдяки чому вдалося досягти такої вражаючої перемоги? Деякі історики намагаються довести, що дісталася вона переважно ціною величезних, передусім людських, втрат. Всіляко обігруються словосполучення «долина смерті», «берег смерті», «м'ясорубка», «ріка рідної крові» тощо. Тяжко пояснити витоки подібної неповаги до військової звитяги власного народу, його відваги. Адже у всьому світі визнано інше: Дніпро - ріка героїв, шлях до нього є дорогою подвигів і мужності. Воїни від рядового до генерала діяли за велінням совісті, серця, лютої ненависті до окупантів. Вони крокували зруйнованими ворогом містами і селами (згадаймо фашистську тактику «спаленої землі»), їх нетерпляче чекали мільйони поневолених,