вагому поразку лтовці почали вести мирні переговори. Російські дипломати вимагали, щоб литовці віддали Київ, Волинь і навіт Галицькі землі, литовські посли вимагали Новгород, Псков, Полоцьк, Смоленськ. Безперечно жодна із сторін на такі умови погодитись не могла. І тоді литовські дипломати просили продовжити перемир’я на пів року. Але руське керівництво прагнуло на довший час вивести Литву із гри і розв’язати руки для завершення завоювання Прибалтики. Тому вони пригнули заключити перемир’я на 10-15 років. Але литовське посольство відмовилось прийняти такі умови і знову відновлено військові дії. Але Росія була досить виснажена у цій боротьбі і вона йде іще на один крок. В 1564 році цар видав проект відбудови розореного Лівонського Ордену. Пропонувалось, що Орден буде знаходитись під протекторатом руської держави, великим магістром повинен був стати Фюстенберг. Спадкоємцем назначився син Г.Кетлера – Вільгельм. У випадку успіху цього плану Литва, а також Швеція і Данія позбавлялись усіх юридичних прав на лівонські території.
Отже, ми бачим, що переговори з Фюрстенбергом змінили куср руської зовнішньої політики в балтійському питанні. Мова йшла про те, щоб відкрити Руській державі вихід до балтійського побережжя не шляхом прямого включення усієї Прибалтики в склад Росії. Але всі переговори з Фюрстенбергом закінчились повною поразкою російської дипломатії. Також для російського керівництва постала нова проблема – Люблінська унія 1569р. між Литвою і Польщею. Лівонія вважалась загальним володінням як Литви так і Польщі. Але тут важливу роль знову зіграла руська дипломатія. В травні 1570 р. було проведено преговори з польсько-литовським посольством, які закінчились укладенням трьохрічного миру.
І так провівши вдалі переговори з Річчю Посполитою, Іван Грозний знову починає активні військові експедиції на Лівонію. Цим подіям активно сприяв яскравий тріумф російської дипломатії. А саме в Лівонії було проголошено нового короля і ним став герцог Магнус, який був одружений на племінниці Івана Грозного Євфимії Володимирівні. Також вступаючи в союз з Магнусом Грозний розраховував на союз з Данією. І 21 серпня 1570р. головний удар російської армії було направлено на Ревель. Успіх цього походу забезпечував Росії все Балтійське побережжя до Риги. Але облога Ревеля тривала 30 тижнів і закінчилась відступом Магнуса і руських військ із міста. Основна причина невдачі цього походу була спричинена тим, що Данія у вирішальний момент не підтримала Росію. А саме Фріднріх ІІ мав рушити із своїм флотом до обложеного міста. Але Фрідріх ІІ пішов на договір з Швецією, тим самим розв’язавши руки Юхиму ІІІ. Також в цей період російська дипломатія була зврнена до Речі Посполитої. Зі смертю в 1572р. короля Сигізмунда ІІ Августа припинилась династія Ягеллонів. В Речі Посполтій почалось безкоролів’я (1572-73), що супроводжувалось жорстокою передвиборною боротьбою. На Польський престол претендували Шведський король Юхан ІІІ, автрійський ерцгерцог Ернест і французький принц Генріх Анжуйський. Але ці кандидатури не користувалися високою популярністю серед польсько-литовської шляхти. Більше успіхів мала кандидатура Івана розного. Але рішучими противниками були литовські магнати, які боялись послаблення своїх позицій у політичному житті. Разом з тим кандидатура Грозного мала великий авторитет серед православних українських і білоруських за походженням феодалів Литви і Польщі. Але головною причиною підтримання кандидатури Грозного було прагнення шляхом польсько-литовсько-руської унії створити умови для польсько-литовської експансії на схід. На з’їзді литовськх магнатів, в якому приймав участь краківський єпископ Фр.Красінський, було вирішено неодмінно вступити в переговори з царем. До Грозного був направлений посол Ф.З.Воропай, який повідомив про спмерть короля і просив про збреження миру. За це посол обіцяв царю обрання його на престол Речі Посполитої.
Але в подальшому литовські магнати вирішили вести переговори не про вибрання самого Грозного, а його молодшого сина Фадора. І до царя був направлений новий посол, Стефан Матвій. В лютому і березні 1573 року переговори з царем були продовжені, литовським послом М.Гарабурдою, якого Грозний приймав у Новгороді. Цар рішуче відхилив кандидатуру царевича Федора і підтримав кандидатуру австрійського арцгерцога. Що стосувалося власної кандидатури, то цар прямо заявив, щоб він був вибраний не польським королем, а тільки великим князем литовським. Але проект вибрання на польський пристол не відхилявся. Він погоджувався прийняти польський престол лишень на таких умовах, якщо Корона і Литва вічно об’єднуються з Руською державою, причому польський престол буде визнаний спадковим в династії Рюриковичів. Дальше Річ Посполита повинна була визнати за ним царський титул, а коронування царя в Кракові повинен провести митрополит московський. Цар потребував, щоб Поьща відмовилась від Лівонії і Києва, погоджуючись взамін повернути Полоцьк. Як ми бачимо, результати переговорів Грозного з литовськими поослами свідчать, що російська дипломатія чудово розуміла плани польсько-литовських феодалів. І тому, якщо Росія і пішла би на унію, то вона повинна була перетворитись із зброї польсько-литовської експансії в зброю на її припинення.
І такі умови з обох боків беззаперечно не задовольняли один одного. І так в травні 1573 року на польський престол був обраний Генріх Анжуйський, кандидатура якого підтримувалася Туреччиною. Як ми бачимо, у цьому обранні велику роль відігравало суперництво Валуа з Гобсбургами. Але обрання на польський престол Генріха Валуа послабило міжнародні позиції Речі Посполитої. Німецька імперія, Іспанія, папа, Швеція, Данія приймали значні міри, щоб завадити приїзду Генріха у Польщу. Але це безкоролів’я в Речі Посполитій і успіх французької кандидатури сприяли зближенню руського керівництва з Габсбургами. Історія Західних і Південних