Але обрання Генріха Анжйуського не призвело до боротьби Росії з Річчю Посполитою. В 1573-74р. Руки російського керівництва були зв’язані на півдні. В казанській астраханській територіях проходили повстання. І другою причиною було те, що правління Генріха Анжуйського було досить коротким. В червні 1572р помер французький король Карл ІХ, і Генріх таємно тікає у Францію. Почалось нове Безкоролів’я (1574-75). В Речі Посполитій знову вийшли дві кандидатури – Івана Грозного або Федора і також австрійська сторона. Слід відмітити, що активно у ці вибори знов втручалась Туреччина. У випадку обрання на польський престол Габсбурга султан погрожував піти на Річ Посполиту. Як ми бачимо турецька дипломатія прагнула ізолювати Габсбургів в центральній і східній Європі. Разом з тим Туреччина пригнула не допустит створення русько-литовсько-польської унії. Турецька дипломатія добивалась вибраня шведського короля Юхана ІІІ, або семиградського князя Стефана Баторія, вассала Туреччини. І при таких умовах австрійська дипломатія починає активно вести переговори з Росією про розподіл Польщі і Литви. Руське керівництво пішло на зустріч. В офіційній грамоті рекомендував полякам вибрати короля австрійського ерцгерцого Ернеста і погрожував війною на випадок обраннятурецького кандидата. Так 12 жовтня 1575р. польським королем був проголошений імператор Максиміан ІІ.

Але невдоволена шляхта, очолювана Яном Замойським, вибрала королевою перестарілу Анну Ягеллонку, сестру покійного Сигізмунда ІІ Августа. І Королем був обраний турецький кандидат Стефан Баторій, який мусив був вступити в шлюб з Анною. 1 травня 1576р. Баторій був проголошений королем. Після цих подій російське керівництво знову починає вирішувати питання щодо Лівонії. А саме союз з Габсбургами це був перший крок російської дипломатії до завершення боротьби за Лівонію і до війни з Річчю Посполитою. Росія іде на союз з Швецією. До двору Юхома ІІІ був направлений царський посол В.Чихаєв з грамотою, в якій Іван Грозний пропонував шведському керівництву мир і спільні дії щодо Лівонії. Військові дії 1577р. були досить успішними місто за містом здавались руській армії. У Росії опинилась вся Прибалтика, крім Риги і Ревеля (Талліна). Військові сили Речі Посполитої були відтиснені за Двіну. Але ці блискучі перемоги 57р. не призвели до закінчення війни, а навпаки цей період стає невдалим періодом руських військ у Лівонії. Смарть імператора Максиміана ІІ у 1576р. призвела до розриву спільного плану виступити з Гобсбургами проти Речі Посполитої. А Річ Посполита навпаки зміцнювала свої позиції, їй уже не загрожувала боротьба з Габсбургами. Також були урегулььовані стосунки з Туреччиною, де султан навіть обіцяв військову допомогу. І тоді руське керівництво приймає рішення вести оборонний характер війни, із прагненням витрачати сили противника на облозі укріплених міст. І так уже 1578р. приніс Росії перші серйозні військові невдачі. Польсько-литовські війська захопили м.Венден. Шведи здійснили напад на Нарву. Також переломним був і 1579р, де шведи вторглись в Новгородську облась зі сторони Фінляндії. І Баторій розуміючи стан Росії, яка була ослаблена після довготривалиї боротьби, перериває всі переговори і об’являє Росії війну. В серпні 1579р. польсько-литовська армія приступила до облоги Полоцька. Баторій прагнув закріпити за Річчю Посполитою дуже важливий для Прибалтики водний шлях по Західній Двіні. Одночасно з облогою Полоцька польсько-литовські війська здійснили набіги на Смоленщину і Чернігівщину.

В 1580р. аторій прийняв рішення на другий похід облогу Великих Лук. Цим походом він надалі дотримувався досить обережної тактики. , ставлячи своєю головною ціллю відрізати від російської держави Прибалтику. Він не наважувався направити удар в середину держави. Під Великими Луками Баторій розташував 35-тисячну армію, в той час, коли гарнізон міста не перевищував 6-7 тис. чол. Ця облога завершилась кривавою різнею жителів міста. В 1581р. Баторій почав свій третій похід. Польсько-литовська армія була кинута на Псков. Армія налічувала 50 тис. чол., але взяти його не вдалося, на боротьбу з ворогом піднялось все населення. Також активний наступ почали здійснювати і Шведи. До кінця 1581р. у руках Швеції була вся фінська затока. Також восени 1581р. було взято Норву, Поліде. Ці длискучі перемоги Баторія призвели до того, що Росія починає шукати перемир’я з Річю Посполитою. Так у травні 1581р. прибуло у Вільно руське посольство, яке погоджувалось віддати всю Лівонію, крім Нарви, Нейгоузена і Нейшлосса. Також цар залишав Полоцьк, Озеріще, але вимагав повернення Великих Лук. І у грудні 1581р. почались переговори в Запольском Яме. Головною причиною укладання миру з боку Польщі була невдала облого Пскова і військові сили Речі Посполитої теж були досить виснажені. 15 січня 1582р. переговори закінчились десятирічним перемир’ям. Цар змушений був відмовитись від Лівонії, також до Польщі відходив Полоцьк. Також у 1583р. Росія укладає мир зі Швецією, де Росія отримала лишень невелику частину побережжя Фінської протоки. У руки Швеції перейшли такі руські міста: Ям, Івангород, Копор’є. І найтяжчим для Росії було те, що вони не могли повернути від шведів Нарву.

Отже, як ми бачимо Лівонська війна для Росії закінчилась повною поразкою. Росія не отримала необхідноо їй виходу до Балтійського моря. Головною причиною невдачі для Росії у Лівонській війні, було економічне виснаження країни. Величезне виснаження військових і економічних ресурсів країни було обумовлене, як внутрішньополітичними, так і міжародними обставинами. Лівонська війна