не була підготовлена в середині держави, шляхом розгрому князівсько-боярської опозиції, і ця боротьба проходила в ході всієї Лівонської війни, що відвертала основні сили, які були задіяні у Лівонії. Також ця боротьба негативно позначилась на розвитку продуктивних сил. А саме опричнина, яка була введена у 1565р. вимагала великі кошти, що супроводжувалося посиленням експлуатації селян. Щодо зовнішньополітичних відносин, то Росії доводилось воювати в стані майже повної ізоляції. Вона мусила направляти свої удари то проти Лівонського Ордену, то проти Литви і Швеції. А у 70-х рр. вести війну одночасно з усіма країнами. Хоча Лівонська війна закінчилась поразкою для Росії, але вона продемонструвала високі бойові якості руських воєначальників і дипломатів.
Розділ ІІІ. Загострення українсько-польських відносин під час козацько-селянських виступів кіня XVI ст.
Розглядаючи це питання, спершу слід відмітит, які були причини козацько-селянського повстання під проводом Криштофа Косинського. Наприкіні XVI ст. становище українського народу значно погіршилося, а саме після утворення у 1569р. магнатсько-шляхетської Речі Постполитої населення терпіло національний і релігійний гніт. Також поглибилися суперчності між козаками і польською владою. Так Стефа Баторій вводить козацький реєстр 6 тис. чол., реєстрові козаки получали жалування, яке видавалось грошима і сукном.
“Кнаги гродская Луцкая” за 1584р. відмічає, що реєстрові козаки мали право вільного вибору старшини і право на власний суд, встановлений окремий трибунал в Батурині. Реєстрові козаки отримували приво мати землі в королівських володіннях на Подніпров’ї, займатись торгівлею Артюшевськи О.П. Совмесная антикрепостническая борьба трудящихся мас Росии, Украины и Белорусии.- К.,1987.- С.44-46.. Беззаперчно це викликало незадоволення у козаків, які не потрапили в реєстр. Вони повинні були злитись із кріпосними селянами і відійти у підданство панів-шляхтичів. І нереєстрові козаки разом із кріпостними селянами утворюють групи з декількасот чоловіків, вибирають собі гетьмана і нападають на шляхетські маєтки. Ще однією причиною є особиста образа К.Косинськоо, а саме отримавши маєток Рокитне на Пороссі був відібраний К.Острозьким. На той час рід Острозьких повністю ломінував в Україні і був наймогутнішим у всій Речі Посполитій. Сучасники писали, що К.Острозький міг би претендувати на королівський трон, якби не був східматиком (православним). Зрозуміло, що косинський не міг тягатися з магнатами у судовому порядку, скаржитися на Острозьких самим же Острозьким, де королівська влада не мала над ними ніякої сили. Але не слід перебільшувати значення в розвитку подій особистої брази окремої людини, в цій образі ми повинні бачити загальний соціальний стан суспільства в той період. І тому К.Косинський прагне вирішити ці питання військовим шляхом, залучаючи на свій бік усіх знедолених.
Також слід відмітити, що саме під його керівництвом запорозька січова вольниця вперше повернула свою зброю від ворога зовнішнього – татар і турків - до внутрішнього – державної влади і панівного класу. Ці події поклали початок півтолітній козацькій війні проти Речі Посполитої, яка завершилась за Богдана Хмельицького. Леп’явко С. Криштофор Косинський//Історія України.-200.-№12(червень).-С.3-4. І хоча дії козацтва за Косинського ще не мали чітко поставленої мети соціального і національного визволення, однак почат будь-якого історичного процесу завжди привертає особливу увагу.
Із літа 1591р. він іменує себе гетьманом і як ьакий визнається козацькою вольницею. У серпні 1591р. з містечка Пикова на ПоділляК.Косинський розіслав листи до різних загонів із пропозиціями приєднуватися зо нього, аби добитися справедливості – “мусимо самі промишляти”. Прмишляння розгорталося у жовтні. Козаки разом з частиною реєстровців несподівано вчинили напад на білоцерківську фортецю. Ця фортеця одна з найміцніших у Східній Україні, була резиденцією білоцерківського старости Януша Острозького. При підтримці місцевого населення козаки швидко заволоділи Білою Церквою, де козаки захопили значну артилерію, військові припаси та інше майно. Незабаром повстання охопило досить великий район, повстанці оволоділи Трипіллям, Переяславом. Розвиток цих подій в Українін сполохав і Польський уряд. Польський ороль Сигізмунд ІІІ видав указ про покарання “свавільників”. Так на Вольному сеймі 15 червня 1593р. видається указ про проголошення поза законом учасників козацько-селянського повстання під роводом Криштофора Косинського. Її суть: “низовиків та всіх інших людей, які свавільно збираються ватагами чинити наїзди і насильство, або мають намір перейти кордони нашої держави, слід вважати за ворогів нашої батьківщини і зрадників, а тому при першій же потребі проти них без усякого судового процесу можна посилати каральні украънські загони і кожен зі свого боку нехай борониться від них по своїх садибах і маєтностях.» Документи і матеріали//Селянський рух на Україні 1569-1647рр.-К.,1993.-С.346 Однак, без реальної підтримки військової сили подібні розпорядження залишалися фікцією. Більш серйозним заходом уряду було призначення спеціальної комісії для розслідування дій козацтва. До неї увійшли представники української влади, які добре знали козацтво, - снятинський староста Микола Язловецький, Черкаський – Олександр Вишневецький, брацлавський – Якуб Струсь, барський – Станіслав Гульський. І на початку березня 1592 року комісари прибули до Фастова, звідки почали вести переговори з козаками. Декілька разів вони вимагали від повстанців припинити будь-які дії, видати Косинського, але козаки не погодились на таку пропозицію і продовжують свої напади ще з більшою силою. Повстання починає охоплювати Київщину, Східне Поділля і Волинь. Так можна відмітити волинський похід на початку 1593 року, загін селян і козаків чисельністю в декілька тисяч чоловік під проводом Косинського вирушив на Волинь. І 23 січня доре озброєне та споряджене панське військо під командуванням В.К.Острозького і інші повстанці на чолі з К.Косинським зустрілися під містечком П’ятка на