І 11 квітня 1597р. в центрі Варшави, на очах великого натовпу, йому відрубали голову. Потім тіло четвертували, тобто розрубали на декілька частин і по шматочках порозвішували по місту.
Так завершилась діяльність Сиверина Семерія Наливайка, об’єктивно відображала зрослу силу козацтва, яке наприкінці XVI ст. безжурно розгулялося на волі.
Висновок
Численні російсько-литовські конфлікти першої половини XVI ст. на грунті суперечностей за “Київську спадщину” не вирішили проблеми. Назрівало нове, набагато серйозніше зіткнення, котре і вибухнуло в 1558р. Перший етап Лівонської війни показав неспроможність Великого Князівства Литовського самостійно захиститися від Росії, а тим більше перейти в наступ.
Ситуацією скористалося Королівство Польське, котре досі не брало безпосередньої участі у війні, хоча і було зв’язане з Литвою кількома особистими уніями і також було зацікавлене в конфлікті з російською державою. В надзвичайно складних длі Вільно умовах поляки могли диктувати свої умови, тому домоглись стратегічного приєднання Великого Князівства Литовського. Незалежно від того, як би закінчилась війна (а закінчилась вона перемогою Річі Посполитої), вона б надовго не вирішила проблеми. Розрядки не могло бути, оскільки держави перебували на абсолютно різних полюсах і мали однаково хороші апетети до подальшої експансії.
Проте, блискуче зовнішньополітичне становище Речі Посполитої різко контрастувало з тими проблемами, котрі жевріли в середині неї. Серйозні протиріччя панували в українських землях.
Наростання соціально-економічного гніту, пов’язаного з поширенням фільварково-панщинної системи, національних і, особливо, релігійних протиріч, у зв’язку з перемогою Контрреформації – все це нагнітало обстановку і вибух був неминучим. Саме тому наприкінці XVI ст. Річ Посполиту потрясла хвиля козацько-селянських виступів Косинського та Наливайко. Урок був хорошим, але польський уряд не зробив необхідних висновків, що незабаром мало для нього фатальні наслідки.
Таким чином, протягом другої половини XVI ст. відбувся ряд військово-політичних конфліктів. Вони визначили не лише картину тогочасного питання регіону, але й мали величезний вплив на майбутнє як слов’янських, так і неслов’янських народів. Споконвічна боротьба між Польщею і Росією незабаром змінить свої результати. Урівноважаться, а згодом шалька терезів перекинеться на користь останньої. Врешті-решт протиріччя між Росією та Річчю Посполитою завершаться перемогоюпершої, а виступи кінця XVI ст. на історичну перспективу доведуть неможливість подальшого мирного співіснування польського та українського народів у одній державі, принаймні при такому нерівноправ’ї.
Список використаних джерел та літератури