Нещадною розправою над декабристами царизм на-магався посіяти в суспільстві страх і запобігти новим виступам передових сил проти існуючого ладу в май-бутньому.

Багаторічна напружена діяльність таємних товариств і збройне повстання декабристів дали ряд важливих уроків, що їх врахували наступні покоління борців ви-звольного руху в Росії.

Декабристи були визначними революціонерами. Вони рішуче виступили проти сил реакції, що гальмували прогрес країни. Своєю тривалою боротьбою дворянські революціонери накопичили певний позитивний досвід, який дістав високу оцінку й сприяв розвиткові визволь-ного руху в Росії. Варто вказати на найголовніші мо-менти цього досвіду:

Висунення в програмі найпекучіших завдань, що виникли в ході соціально-економічного і політичного розвитку суспільства Росії — ліквідацію самодержав-ства і скасування кріпосного права, що сприяло б роз-виткові капіталізму й нових суспільних відносин.

Визнання безумовно необхідним елементом револю-ційної боротьби гуртування сил однодумців у таємних політичних товариствах, що вносило елементи організо-ваності й цілеспрямованості у початковий період визвольного руху.

Усвідомлення необхідності проведення соціальної ре-волюції в інтересах всього народу.

Проголошення вперше б історії Росії лозунга рес-публіки, переваги якої над конституційною монархією декабристи твердо визнали після тривалих дискусій і суперечок.

Розуміння того незаперечного факту, що без участі хоча б невеликої частини народу (в даному випадку — солдатських мас російської армії) неможливо здійснити революційний переворот на практиці.

Спроба здійснення революційного перевороту не шля-хом вузької змови, а відкритим збройним повстанням, захопленням влади й передачею її до рук обраних на-родних представників.

Прояв патріотизму, героїзму і самовідданості в не-рівній боротьбі проти старого ладу.

Поразка декабристів зумовлювалась і цілим рядом негативних факторів, що зрештою послужили певними застережними уроками наступним поколінням борців визвольного руху.

Декабристи не усвідомлювали вирішальної ролі на-родних мас у суспільному розвитку, боялися наростання класової боротьби селянства проти поміщиків, а тому не могли очолити рух мас в революції Г.Я. Сергієнко. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975, стор. 141..

Декабристи не спиралися в своїй діяльності на про-гресивний на той час клас чи суспільний прошарок, здат-ний не лише взяти владу, а й здійснити прогресивні перетворення. Таким класом могла стати буржуазія, яка тоді лише формувалась і не була спроможною під-тримати дворянських революціонерів.

Дворянські революціонери, керуючи політичним ру-хом, не змогли подолати пасивності солдатських мас, придавлених муштрою, темрявою неписьменності, ца-ристськими ілюзіями, не зуміли переконати колишніх кріпаків у кончій необхідності соціальної революції, під-готувати з них свідомих борців й повести за собою на штурм старого ладу.

Орієнтація декабристів лише на військове повстан-ня — хибна тактика, що не могла привести до повної і остаточної перемоги революції. Однак ця тактика існу-вала й відповідала умовам того часу Г.Я. Сергієнко. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975, стор. 142..

Декабристи розпочали повстання без врахування того факту, що в Росії ще не визріла революційна ситуація. Вони обрали моментом для виступу династичну кризу — тимчасове й незначне явище, що не являло собою кризу «верхів», а лише вносило деяку дезорганізованість в се-редовище панівного класу — поміщиків і царизму.

Наявність в ідеології й тактиці дворянських револю-ціонерів істотної долі консервативних традицій, що віками складалися в середовищі дворянства як привілейова-ної касти, спричинилася до нерішучості, схильності до компромісів, пасивності перших борців за свободу.

Безперечною заслугою дворянських революціонерів було те, що вони заради інтересів народу, зокрема се-лянства, знехтували власними привілеями й виступили проти свого класу. Але ті ж декабристи, дбаючи про поліпшення долі народу, водночас боялися залучати його до боротьби. Це був парадокс, породжений умова-ми кріпосної епохи.

Декабристи очолили кілька тисяч солдатів і вступили в боротьбу, майже напевне знаючи наперед чи відчуваю-чи приреченість своєї благородної справи на невдачу, І все ж нерівний поєдинок їх із самодержавством від-бувся й означав початок фатального кінця старого ладу. З іскри, викресаної цією героїчною сутичкою револю-ціонерів з царизмом, з часом розгорілось велике полум'я російської революції.

Головну слабкість повстання декабристів О. І. Герцен справедливо вбачав у тому, що «народ залишився байдужим глядачем 14 грудня А. И, Герцен. О развитии революционных идей в России, стор. 78.. Щодо цього не могло бути якихось ілюзій: декабристи не готували народ до революції, а лише військовими силами здійснити її не змогли. У відриві від сил народу полягала трагедія дво-рянських революціонерів. Але невелика частина народу Росії — кілька тисяч солдатів — все ж підтримала де-кабристів збройною рукою.

Важко переоцінити значення десятирічної діяльності ,гємних товариств дворянських революціонерів та їх збройного повстання проти самодержавства. Грім гармат на ІІетровській площі в Петербурзі та на засніжених полях України провістив початок визвольного руху, в якому декабристи стали піонерами.

Десятиріччями лютувала царська реакція, придушую-чи будь-які прояви опозиції та протесту в суспільстві. Але революційні ідеї, посіяні декабристами, не загину-ли. Вони знайшли собі шлях до умів і сердець нового покоління борців за свободу. І серед цих борців пер-шим став О. І. Герцен, на долю якого випало здійснення зв'язку двох поколінь — дворянських революціонерів і революційних демократів.

Ще юнаками О. І. Герцен і М. П. Огарьов на Воробйових горах в Москві заприсяглися продовжувати поча-ту декабристами боротьбу, пожертвувати життям задля великої справи визволення Росії.

Подвиг декабристів укарбувався у вічність. Дворян-ські революціонери зайняли належне місце у визволь-ному русі Росії як його фундатори і перші самовіддані борці.

Збройні повстання декабристів у Петербурзі і на Україні — найяскравіша сторінка історії дворянського періоду визвольного руху в Росії.