Трагічним був фінал десятирічної напруженої діяль-ності декабристських організацій в Росії. Але справа декабристів не загинула. Вони збудили до активної бо-ротьби нові покоління революціонерів.

ВИСНОВКИ.

Декабристський рух – суспільне явище, що виникло в результаті соціально-економічного, політичного, культурного розвиту Росії кінця ХVІІІ – першої чверті ХІХ ст. Він знаменував початок глибокої кризи старого феодально-кріпосницького самодержавного ладу.

В тяжкий час довелось діяти декабристам. Вони були першопрохідниками революції, засновниками визвольного руху, шукачами шляхів до свободи і оновлення Росії, пригнобленої самодержавним деспотизмом і придушеної кріпосним правом.

Таємні організації дворянських революціонерів діяли протягом десятиріччя (116 – 1825), зростали чисельно, удосконалювали програми і тактику боротьби, зуміли втягти в її русло сотні передових людей переважно з дворян і тисячі солдатів, колишніх селян. Але декабристи виступили тоді, коли в країні ще не склалась революційна ситуація. Незважаючи на дворянську обмеженість, помилки і промахи, нерозуміння об’єктивних законів розвитку суспільства, декабристи були безумовно революціонерами і внесли визначний вклад у розвиток визвольного руху в Росії та Україні.

Повстання декабристів – перший організований і цілеспрямований штурм самодержавно-кріпосницького ладу передовими силами суспільства. Декабристи, започаткувавши перший етап визвольного руху, спонукали до активної революційної боротьби нове покоління діячів, сприяли загальному пробудженню народу.

Декабристи ставили великі і складні завдання – здійснити буржуазно-демократичні перетворення в країні. Вони готували соціальну революцію, але без участі народу, і цим прирікали її на невдачу. Повстання декабристів, як і багато інших військових виступів у країнах Європи, зазнало поразки. Але справа декабристів не загинула. Їх визвольні ідеї і традиції сприйняло нове покоління, яке й надалі розвивало програму боротьби за оновлення держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

А. В. Поджио. Записки декаб-риста. М.—Л., 1930.

А. Е. Розен. Записки декабриста. СПб., 1907.

Восстание декабристов. Материалы, т. ІV, VI, VIII, IX. М. – Л., 1927.

Г.С. Габаев. Солдаты — участники заговора и восста-ния декабристов. Декабристы и их время, т. II. М., 1932.

Г.Я. Сергієнко. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975.

І. О. Гуржій. Зародження робітничого класу України. К., 1958.

І. Гуржій. Устим Кармалюк. К., 1955.

И. И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963.

История СССР с древнейших времен до наших дней, т. IV. М., 1967.

И. Игнатович. Крестьянское движение на Дону в 1820 г. М., 1937.

Записки декабриста Н.И. Лорера.

Записки князя С. П. Трубецкого. СПб., 1907.

Крестьянское движение в России в 1796—1825 гг. Сборник Документов. М., 1961.

М. В. Нечкина. Движение декабристов, т. II. М., 1955.

М. Лисенко. Декабристський рух на Україні. К., 1954.

М. Лисенко. Повстання Чернігівського полку.

П. П. Евстафьев. Восстания военных поселян в 1817— 1831 гг. М., 1935.

С. Б. Окунь. Нариси з історії СРСР. Кінець ХVІІІ – перша чверть ХІХ ст. К., 1957.