"Козацтво, безперечно, має татарське походження, так само як і назва козаки" (Костомаров Н.И. Исторические произведения.–К., 1989.–с.350).

Правда слід уточнити, що у Костомарова йдеться про татарський елемент як прецедент у формуванні українського козацтва, котре він загалом розглядав як характерне породження українського життя. Наукове розроблення питання про походження козаків розпочалося в 1863 р. розвідкою В.Антоновича "Иследования о козачестве по актам с 1500 по 1648 год.", в якій він висловив погляд, що козаччина стояла в тісному зв'язку з громадським вічевим укладом Давньої Русі, й що козацькі громади-це ті ж самі вічові громади,які виступають лише під новою, запозиченою у татар назвою козаків. Але пізніше Антонович змінив свої погляди і в своїй ґрунтовній монографії /одній з кращих з цієї проблеми в українській історіографії/ "Про часи козацькі на Україні" (1897 р.) бачить у козаччині воєнно-службові громади, які діставали від старост землі під назвою "служб", започаткувавши т.зв.автохтонну теорію.

"Громада за кожну службу пише В-Антонович повинна була справляти відзначений відбуток: доставляти до війська озброєного чоловіка. Для селян було це дуже корисне через те, що до їх внутрішніх справ адміністрація не втручалася. Оце, здається, і є те зерно, що стало початком козаччини" //Антонович В. Про часи козацькі на Україні. -К-, 1991 .-С.48/

Були й інші теорії, зокрема російські вчені М.Владимирський-Буданов і П.Любавський виводили козаччину від татарської колонізації українських степів за князівських часів, М.Дашкевич спробував зв'язати козаків з болоховцями тощо, (Див. Котляр М. Давньоруські попередники козацтва // Український історичний журнал (далі У.І.Ж.).-№12.-1990.-С. 15-16; Брайчевський М. Конспект історії України // Старожитності. -1991.-№1.-С. 10) На думку акад. В.Смолія сьогодні слід ґрунтовно зайнятися проблемою попередників українських козаків, їх генетичного зв'язку з таким суспільним типом слов'янської людності, як бродники, що займали степові простори ще за княжих часів. (Див. Смолій В. Про нові підходи до вивчення історії українського козацтва //У.І.Ж.-№12.-1990-С.13).Про версії походження українського козацтва дивись ще Бойко О. Історія України .– К., 1999.– с.109 – 110. та Антонович В. Про козацькі часи в Україні .–К., 1991.– с.41- 49.

Однак домінуючою в науці закономірно стала соціально-історична концепція походження козацтва як породження історичних обставин життя в Україні в ХV-ХVI ст., як наслідку масової втечі селян та міщан на незаселені землі пристепової смуги. Остаточно утвердження ця концепція набула у працях авторитетних істориків М-Грушевського та Д-Яворницького. Вбачаючи в масовій втечі українського населення від феодального гніту визначальний фактор появи і зростання козацтва, названі історики разом з тим вказували й на інші супровідні моменти як у формуванні козацтва, так і в його структурі.

"Українне дозвілля, широка воля й свобода у стосунках,- пише М-Грушевський,-відсутність всякого утиску, матеріального й морального, який давав себе чути в ліпше засиджених і захищених місцях "посполитому чоловікові" з боку суспільної ієрархії і невичерпні багатства природи та свобода в користуванні з них-тягнули сюди й прив'язували людей до сеї землі, злитої кров'ю й посипаної попелом після татарських наїздів /Грушевський М. Історія української козаччини//Вітчизна.-1989.-№1.-С. 196]

Названа концепція була повністю прийнята радянською історичною наукою, яка підвела під неї матеріалістичну базу. Та водночас під пером багатьох науковців вона перетворилася у жорстку соціологічну схему однозначно підпорядковану теорії класової боротьби. В працях провідних фахівців з історії козаччини радянської доби В.Голобуцького, М.Петровського і інших воно виводилося як наслідок антифеодальної боротьби селянства і міщан в Україні, як форма протесту проти соціального та національно-релігійного гноблення.

Свідченнями намагання сучасних українських істориків подолати такий однобічний підхід є матеріали першого круглого столу українських істориків з України, Чехії, Польщі, Франції, США, Канади та матеріали круглого столу "Українське козацтво: сучасний стан та перспективи дослідження", проведеного редакцією "Українського історичного журналу" /див. У.І.Ж.-№12-1990-С. 12-29; Проблеми дослідження історії України. Збірник матеріалів першого круглого столу істориків. -Львів, 1993.-С. 80-100]. Отже, ми навели лише деякі найбільш суттєві погляди на походження української козаччини, характерні для історіографії даної проблеми. 3 цього можемо зробити попередній висновок, що козацтво виникає як своєрідний спосіб життя, зумовлений особливістю геополітичатого становища України ХV-ХVI ст. Цей спосіб життя був пов'язаний з промислом., полюванням, рибальством тощо, з потребами колонізації обезлюднених просторів "дикого степу", до того ж під постійною зовнішньою загрозою, що з самого початку робило козаків воєнним станом.

Щодо етимології самого слова "козак", то як правило його пов'язують з тюркомовним походженням. В "Таємній історії монголів" (1240р) воно означає людину одиноку, не зв'язану ні з домівкою, ні з сім'єю. У словнику половецької мови (1303 р.) слово "козак" означає поняття варти, сторожі, конвою. Як бачимо термін "козак" мав різний зміст. Така вже доля слів і понять. Вони з'являються, живуть, отримують інше значення, зникають. Виникши у пратюрській мові, слово "козак" поступово набуло в українського народу значення особисто вільної, озброєної людини, незалежної від офіційних властей [ Докладно про походження терміну "козак" див. Грушевський М. Історія України-Руси.-Т.VII.-С. 76-78, Яворницький Д. Історія запорозьських козаків.–Львів, 1990.– т.2.-с.6-8.)

Тепер звернемося до проблеми т. зв. "пограниччя" та спробуємо дати відповідь на запитання: ”Чи є українське козацтво унікальним, притаманним лише Україні явищем світової історії?" та "В чому полягала своєрідність українського козацтва?"

На нашу думку козацтво аж ніяк не було унікальним, притаманним лише Україні явищем світової історії, скоріше це явище інтернаціонального характеру. Синхронно з українським козацтвом і в силу тих