"Доки ти живеш у Краківському замку, люд Русі гине. Та ще і як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано ... Жах і смуток всюди на полях і оселях наших. " [цит. за Скиба І. Про трактат С.Оріховського "Напучення польському королеві Сігізмунду-Августу.//У.І.Ж.-1996.-№3.-С.128]

Наприклад у 1618 р. татари пограбували у Львівській землі 50% міст і 75% сіл, а в Галицькім повіті-100% усіх міст і сіл. Як відзначають польські дослідники в українських землях, що піддавалися нападам, селянська хата не стояла більше 10 років. Всього ж за приблизними підрахунками Я.Дашкевича протягом ХV-перш. пол. ХVIст., втрата населення українських земель становили не менше 2-2,5 млн. осіб вбитих і взятих в полон (Я.Дашкевич. Ясир з України (ХV-перш. пол. ХVІст.) як історико-демографічна проблема // Український археографічний щорічник.-К.,1993.-Т.5.-С.45-46]. Подібного етноциду в дану історичну епоху не зазнав жоден з європейських народів. Не випадково він закарбувався в тисячах народних пісень і дум. Із сказаного вище зрозуміло, що "саме це стало причиною організації козацтва" (див. Дашкевич Я. Козацтво на Великому Кордоні...// У.І.Ж.-1990.-№12.-С20]. Причому вслід за І.Франком зазначимо, що виникло воно самочинно, т.б. було самопородженням українського народу в умовах відсутності національної державності, яка б мала узяти на себе захист власних кордонів, козацтво утворило своєрідний оборонний бар'єр проти татаро-турецької агресії.

Говорячи про потребу оборони краю, про військову іпостась української козаччини, потрібно все таки зазначити, що ніяким чином не можна забувати про його першу іпостась виробничо-трудову т. зв. уходництво. Потрібно погодитись з слушною думкою дослідника Д.Наливайка, котрий зазначав, що:

"... насправді ж вільний труд на вільній землі невідільний від самої суті козацтва і становить одну з його фундаментальних рис " (Наливайко Д.Козацька християнська республіка-К.,1992.-С.З6).

М.Грушевський вирізняє в козаччині поруч з військовими елементом, другий елемент – господарський , до козацтва горнулися не лише ті, яким імпонувало свавільне життя і воєнні пригоди, але й „елемент зовсім відмінний, господарський, рільничий вповні позитивний, який приєднувався з чисто економічних мотивів. Розбіжність мотивації не означала однак розходження інтересів, оскільки часто в політичних конфліктах з урядом або економічних із шляхтою обидві групи допомагали одна одній” (т.7.–с.270 – 271).

Вони засновували в степах козацькі слободи і хутори, щоб не повертатися назад до замків

" готові були зносити всі прикрості суворої степової зими, відрізані від хрещеного світа на довгі місяці, аби спекатися контролю замкової впасти і її тяжких поборів, з якими був зв 'язаний поворот "на волость " (Там же.-С. 136).

Один з найбільших знавців історії козацтва Д.Яворницький також вбачав першовитоки утворення козацтва в т.зв. "уходництві" (мисливство, рибальство, бджільництво, тваринництво, видобування солі тощо) та "добичництві" (походи на татарські улуси-"луплення чабанів татарських"). Південно – український степ з широко розгалуженими водними артеріями і своїми надзвичайними природними багатствами наче магніт притягувала до себе колонізаційний потік „угодників”. Яскравою ілюстрацією багатства цього краю можуть послужити описи сучасників, як наприклад литовського мемуариста Михалона Литвина „Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів – пише мемуарист, – така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки заради шкіри, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини ; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою з степів до лісів, а літом назад, що кожен житель вбиває їх до тисячі на рік. Понад берегами рік можна побачити численні хатки бобрів... Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ріки переповнені осетрами та іншими великими рибами, котрі напливають з моря до прісної води ( Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992.– с.49).

Підбиваючи певний підсумок розгляду цієї проблеми можемо зробити висновок, що причини, які змусили виникнення українського козацтва мали комплексний характер. До них належали як економічні, так і політичні, військово-стратегічні, соціальні чинники тощо. Ігнорування чи. навпаки, гіпертрофоване зображення будь-якого з них призводить до створення, деформованої реконструкції обставин появи і розвитку козацтва. Пояснюючи причини його виникнення очевидно, недоцільно надавати пріоритет уходницьким заняттям населення перед необхідністю захисту південного порубіжжя від вторгнень татар або акцентувати увагу на значенні втеч як однієї з форм соціальної боротьби в ущерб іншим факторам. З певністю можна твердити лише одне-південні степові райони стали у ХУст. тією місцевістю, де збиралися представники різних соціальних категорій населення-часто з різноманітними інтересами, далеко неоднозначною мотивацією своїх дій і вчинків та початковим імпульсом, що змусив їх залишити обжиті місця й вирушати у повні небезпеки, але вільні степові райони. Лише з урахуванням усіх обставин, причому не механічно, а в широкому діалектичному взаємозв'язку, можна наблизитися до відтворення цілісної картини виникнення і початкових етапів розвитку козацтва. Думаєм, що цілком слушним є і зауваження академіка В.Смолія про те, що історичні реалії, які спричинили появу козацтва, далеко не завжди вкладаються у найпереконливіші теоретичні постулати і положення висловлені