Більшість науковців визнають, що Запорозька Січ була республікою, з притаманним їй демократичним устроєм. (Республіка-з латині (Resрubliса) -народна справа-В.П.). Дослідники історії Січі переконливо довели, що на Січі було утворене не лише своєрідне українське військо на основі відповідних організаційних засад (про це скажемо нижче), а й утвердилися в особливі суспільні відносини, коли принципи військової демократії (про них йшла мова в 1-му питанні) визначали фактично все-функціонування управління, звичаєве право, побут тощо.

В чому ж проявлявся демократизм устрою Запорозької Січі?

По перше: вся адміністрація Січі - кошовий отаман, суддя, писар, осавул та інші, а також місцеві органи влади-паланкова та курінна старшина (за даними Д.Яворницького повний штат керівництва на Січі складав від 49 до 149 чоловік-див-Яворницький Д. ..-С.172) були виборними.

По-друге: під час роботи військових рад, (збирались вони 3-і на рік, 1-го січня, 1-го жовтня, і на 2-3-й день після Великодня) які були вищим органом влади Січі, формально всі козаки відкритим, демократичним способом висували кандидатури (як правило альтернативні) обговорювали їх і більшістю голосів обирали на ту чи іншу посаду (аж до курінних отаманів та десятників включно).

По-третє: всі посадові особи на Січі обиралися на 1 рік, а потім могли бути переобраними, пройшовши ще раз через процедуру вибору на Раді. Посаду урядовець міг втратити достроково, якщо несправився чи порушував установлене звичаєве право; іноді це закінчувалося смертною карою. Так, за свідченнями Йогана - Йоахіма Мюллера, котрий в 1684 році захистив у Лейпцігу дисертацію про козаків (вражаючий факт):

"... вождів, яким доля не сприяє позбавляють почестей, і, якщо на них падає підозра в якомусь злочині, натовп їх вбиває". (Історична дисертація про козаків, яку представлено в приміщенні філософського факультету на публічний розгляд під головуванням месіра Готфріда Вейса з Торуні у Прусії. Автор Йоган-Йоахім Мюллер // Київська старовина.-1996-№4-5.-С.7б).

Про це пише також і французький інженер Г.Боплан, який будував фортецю Кодак і був свідком багатьох цікавих подій в житті Січі. Він зокрема зазначає, що „немилість, якої може зазнати старший, змушує його бути дуже обачним у своїх діях, зокрема щоб не трапилося жодної невдачі, коли веде їх у похід, й щоб проявив себе хитрим і відважним під час зіткнення (з ворогами), оскільки за виявлену малодушність його вбивають як зрадника” (Боплан Г. Опис України.– К.. 1990.–с.69).

Неперевершений знавець, як історії Запорозької Січі, так її внутрішнього ладу Д.Яворницький, відзначаючи демократизм устрою Січі писав:

"В основі порядків запорозького устрою лежала община, громада, мир, товариство... Зовнішнім виявам цієї общини була Рада .... народне віче. На цій Раді могли бути присутні всі без винятку січові козаки, починаючи від військової старшини, кінчаючи простою "сіромою", або простолюддям, "черню". Тут панувала повна рівність між всіма членами общини, кожен міг відкинути пропозицію іншого і взамін запропонувати власні плани й міркування, про те, коли рішення було прийняте більшістю голосів на раді. воно ставало необхідним і обов'язковим для всіх," (Яворницький Д. Історія ... Т.1.-С. 149-150)

Чи могла тоді існувати Запорозька Січ в інших суспільних формах. Гадаємо відповідь на це запитання має бути однозначною-Ні! І справа тут не в якихось особливостях характеру українців. Суть в іншому-оцінці об'єктивної ситуації ХVI-ХVПст. Оточена з різних сторін ворожими політичними силами Січ могла стати життєздатним суспільним організмом лише за умови-відносної внутрішньої стабільності та громадянського миру. Гострі соціальні конфлікт в середовищі січової громади неминуче вели б до її розколу та ослаблення, до перетворення на легку здобич власних та іноземних феодалів.

Спільна ідея зміцнювала прагнення козакуючих у досягненні поставленої имети. Досить слушно підмітив внутрішні фактори функціонування такого типу соціальної групи людей середньовічної епохи А.Гуревич :

„В рамках такой группы не было господства и подчинения. Социальные связи внутри корпорации строятся не по «вертикали», а по «горизонтали». Требуя от каждого из своих членов подчинения определенной дисциплине, одинакового образа жизни и даже мыслей, навязывая им жестокое клише поведения, корпорация вместе с тем воспитывала их в духе равенства, взаимного уважения прав сочленов группы, сплачивала их в защите этих правлюбых внешних сил.» (Гуревич А.Я. Категории средневековий культуры.– М., 1984.–С.202).

На нашу думку, заради об'єктивності, необхідно звернути увагу на тенденцію до ідеалізації "демократичності" республіканської форми правління Запорозької Січі, вказати і на недоліки "козацької демократії". До речі, на них ще вказував один з найбільш авторитетних дослідників козаччини В.Антонович:

"В принципі головні права, права суверенітету належать ніби до всього народу, але ... з кого має складатися народна рада ... після смерті Хмельницького вибирають гетьманів на трьох видах ради: іноді на раді старшин, інколи нараді козацькій військовій, а іноді на чорній раді" 3 приводу останньої В.Антонович зауважує "це розуміється, була утопія: увесь народ зібрати було неможливо. Ця чорна рада не мала жодної організації: справа рішалася звичайно галосуванням і бійкою (Антонович В. Цит. праця ...С145-146)

Відносність демократизму зумовлювалась також соціально-економічними реаліями, тобто поступовим, але неухильним проникненням у суспільну тканину Запорожжя майнової диференціації, а