На полковників покладалися обов'язки з організації комплекту-вання, спорядження козацького війська, командування ним під час

145

визнавалося право власності на землю. Одним із приві-леїв козацтва було те, що вони користувались правом за-хисту у своїх судах: курінних, сотенних, полкових чи генеральному суді.

Таким чином, в Україні продовжував існувати суспіль-ний лад, що відповідав феодальному способу виробництва.

3. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

У другій половині XVI ст. більшість українських зе-мель перебувала під владою Речі Посполитої. В Україні зростав феодально-кріпосницький і національно-релігійний гніт, зокрема після Люблінської унії 1569 р. Внаслідок за-гострення соціальних і національних суперечностей напри-кінці XVI—першій половині XVII ст. на українських зем-лях спалахували народні повстання. Вони охопили майже зсю Східну Україну і мали важливі історичні наслідки. По суті, всі народні виступи стали провісниками народно-визвольїтої війни, яка розгорнулася 1648—1654 рр. лід проводом Богдана Хмельницького.

Придушення селянсько-козацького повстання 1637— 1638 рр. і терор, що наступив після цього, вкрай загост-рили соціальні й національні суперечності, прискоривши загальнонародний вибух, який поклав початок визвольній війні українського народу за знищення влади польських феодалів.

Селянсько-козацьке повстання 1637—1638 рр. під про-водом Я. Остряннна (Остряниці) було жорстоко придуше-не, чимало учасників страчено. За ординацією Війська Запорізького реєстрового 1638 р. реєстр козаків був змен-шений до 6 тис. Було відмінено порядок обрання козаць-кої старшини, яка призначалася з польської шляхти. Польська історіографія назвала період 1638—1648 рр. ві-ком «золотого спокою». Чим цей спокій закінчився — ві-домо: навесні 1648 р. вибухнула народно-визвольна війна українського народу. Розпочався новий період української історії. Нова Українська держава визріла у надрах За-порізької Січі, що проводила самостійну політику, нала-годжуючії зв'язки з різними державами. З перших днів народно-визвольної війни фактична влада перейшла до рук Запорізького війська. Генеральний уряд на чолі з гетьманом виконував функції кабінету міністрів і зайнявся організацією держави. Вся територія була поділена на полки і сотні. Військові старшини (на відміну від Запо-різької Січі) виконували також функції цивільної влади. Судова система набула козацького характеру. Зазнала змін податкова система — всі податки і данини, що над-

80

ходили й належали польській владі, переходили тепер ло військової скарбниці. Уряд України розгорнув широку дипломатичну діяльність з іноземними державами Був складений також реєстр війська.

Піднявшись 1648 р. на визвольну боротьбу, український народ передусім ліквідував польську адміністрацію в Ук-раїні, що потягнуло за собою необхідність негайного ство-рення власної національної державності. Будівничими цієї державності стали українська шляхта, козацька стар-шина. Перед молодою державою виникли два основні зав-дання: внутрішнє, тобто забезпечення нормального ф^нк-ціонування економічної системи, правопорядку, захисту українського населення тощо; зовнішнє, тобто захист неза-лежності й території.

Ознаками прояву державної влади в Україні тоді були: органи публічної влади, територіальний поділ, введення своєї податкової системи.

При формуванні української державності використову-вався досвід військово-адміністративної влади, створений у Запорізькій Січі. Власне такий досвід військової пол-ково-сотенгюї організації був перенесений на визволені території України. Це зумовлювалося тим, що в екстре-мальних умовах виникла потреба максимально об єднати і мобілізувати на боротьбу всі сили народу. Саме ця ор-ганізація стала єдиною політично-адміністративною, вій-ськовою і судовою владою в Україні.

Система органів публічної влади мала три уряди: ге-неральний, полковий і сотенний. Сотенні, в свою чергу, у військовому відношенні поділялися на курені — у кожно-му по 20—ЗО козаків. Формально вищим органом влади у цей період вважалася військова рада. Але вона не була постійно діючим органом й скликалася для розв'язання найважливіших питань життя України, ведення війни, об-рання генерального уряду.

Реально вища влада належала генеральному урядові, повноваження якого поширювалися на всю територію Ук-раїни. До генерального уряду входили гетьман і його по-мічники, що утворювали раду генеральної старшини при гетьманові.

Главою України, її правителем був гетьман. Він наді-лявся широкими державновладними повноваженнями у галузі політичній, військовій, фінансовій і судовій, вида-вав також загальнообов'язкові для всіх нормативні акти — універсали (від лат. ишуегзаііз — загальний), скликав ра^ ди, був вищою судовою інстанцією.

Як і в Запорізькій Січі, генеральні старшини очолю-вали окремі галузі управління. Так, генеральні обозний,

>

6-2749 81

4. ПРАВО

Зміни у суспільно-політичному житті та соціально-еко-номічній ситуації в період народно-визвольної війни від-билися на джерелах і розвиткові окремих галузей фео-дального права України. У цей період переважно зберег-ли чинність попередні джерела права. Припинили дію' джерела права, які утверджували панування магнатів, польської шляхти, католицької церкви у Речі Посполитій: «Устава на волоки», «Ординація війська Запорізького», сеймові та королівські конституції тощо. ,

Основні джерела продовжували діяти. Таким був Ста-' тут Великого князівства Литовського 1588 р. З нього ви-' лучили тільки ті розділи й артикули, що визначали по-рядок створення і діяльність шляхетських станових судів.' Окрім цього, магістрати керувалися «Порядком прав цивільних» та іншими джерелами права, які повністю збе-регли дію.

Без суттєвих змін залишилися джерела церковного права.

Важливого значення набули правові звичаї. На їх ос-нові регулювались порядок організації та структура ко-зацького війська, порядок і основні принципи формування органів військово-адміністративної влади, судова система і судочинство, частина поземельних відносин, правове ста-новище окремих станів і груп населення. г Найпоширенішою в адміністративних і судових орга- V нах при розв'язанні конкретних питань вважалася форму-ла «за попередніми правами і звичаями». Звичаї були над-звичайно авторитетними. Вводилося навіть нове поняття— «козацьке право», під яким розумілася сукупність норм звичаєвого права, що виникла у Запорізькій Січі, а зго-дом — сукупність доповнених і розширених гетьманською владою і в практиці судової діяльності військово-адміні-стративних органів.

Чільне місце серед джерел права посідали універсали.