Нелегке становище міщан стало причиною того, що* чимало з них переходили у козацтво і виступали разом із. селянами в антикріпосницькій боротьбі.

Чільне місце в українському суспільстві посідало ко- . зацтво. Головним обов'язком козаків вважалася військова ~ служба. Козацтво поділялося на старшину і рядових. Ко-зацька старшина за становищем належала до панівної верстви. Козацтво визнавалося вільним. Воно могло без-перешкодно переходити в інший стан, змінити місце про-живання, користуватися землею, звільнялося від загаль-них податків і повшшостей. Його особливим правом була участь у виборах козацької старшини. Серед козаків най-привілейованішими вважалися реєстрові козаки, за якиміз '

79

основні зміни пов'язані з тим, що на звільненій тери-торії було ліквідовано магнатське землекористування. Землі переходили до загальновійськової власності, переда-валися козацькій старшині при умові служби, українській родовій шляхті, монастирям і окремим особам за послуги, що надавалися повстанцям. Деяку частину земель захопи-ли селяни, користуючись звичаєм займанщшш. У ході війни феодальна власність на землю знатно послабилася. * Фактично був ліквідований, «козацькою шаблею знищений» феодально-кріпоспий гніт. Однак, як і до війни, збереглось «ісстаринне» землеволодіння української шляхти, мона-стирів, магнатів, козацької старшини. Але яе вже були інші форми власності.

Верхівка козацької старшини і гетьманське правління проводили політику збереження попередніх соціальних порядків. Гетьман та уряд намагалися видавати норма-тивні акти про захист і збереження феодальної власності на землю за формулою «ведлуг звичаю давнього». При цьому гетьманська влада від підвладних вимагала «звич-ного послушенства».

Крім загальноприйнятих форм розширення землеволо-дінь (купівля-продаж, обмін тощо), земельна власність української шляхти і козацької старшини збільшувалася внаслідок гетьманських пожалуваиь «у вічність» за служ-бу. Інколи «за послуги» землею наділялись особи, котрі ніякого відношення до козацтва не мали. «Ісстаринні» землі й ті, які передавались «у вічність», мали типову форму феодальної власності, їх можна було продавати, міняти, віддавати у заклад, взагалі розпоряджатися па свій розсуд.

Значного розвитку досягло так зване умовне землево-лодіння козацької старшини і шляхти. Загальновійськові землі передавалися старшинам «на ранг». Основою такого землеволодіння була служба. Власники цих земельних ділянок намагалися зберегти їх у своїх руках чи в своїх спадкоємців і в кінцевому підсумку перетворити рангові землі у власність. Правовий режим рангових земель ви-значався гетьманськими універсалами спочатку «до ласки військової», потім — доки «військо побажає залишити», а наприкінці війни — «на утримання власного господарства за вислугу». Нові землевласники намагалися перетворити рангові землі у повну власність. Тому в нормативних ак-тах часто зустрічаються вказівки про передачу землі в «спокійне», «повне», «безушкодне» володіння, коли оскар-жуваний міг таку землю «в будь-який дохід перетворити». Привілейоване становище козацької .старшини у позе-мельних відносинах визначало всі аспекти її прав і нада-

76

вало перевагу над усіма іншими станами. Використовуючи військово-адміністративний апарат влади, вони закріпили за собою низку інших прав і привілеїв. Так, козацька старшина звільнялася від податкового тягару, не залуча-лася до «стадії» на утримання війська, не вносила подат-ків за будинковолодінпя, звільнялася також від «мосто- ' вого» — грошових зборів на утримання доріг, користува-лася пільгами при укладанні орендних договорів на про-мисли тощо.

Козацька старшина, використовуючи свою владу, до-моглася значного зміцнення економічного становища, роз-ширення соціальних і політичних прав. Цей стан все біль-ше виявляв феодально-кріпоспицькі тенденції, що закріп-лювались у гетьманських універсалах і підтримувалися військово-адміністративною владою.

За соціально-економічним і правовим становищем най-ближче до козацької старшини були українські шляхтичі. Правове становище шляхтичів визначалося попередніми правами, а також актами гетьманської влади, з допомогою яких вони відновлювали, зміцнювали і розширювали свої права та привілеї.

Шляхта зберігала за собою попередні землеволодіння, розширюючи їх шляхом отримання нових земель від геть-манської влади за надання допомоги і заслуги перед Вій-ськом Запорізьким.

Залежно від конкретних обставин шляхта вимагала від підвладного населення виконання попередніх повинностей. Як було підтверджено згодом царською Жалуваною гра-мотою 27 березня 1654 р., шляхті «бути за попередніми правами і привілеями, даними від королів польських і ве-ликих князів литовських, і тих їх прав і вольностей пору-шувати нічим не веліли». Це повністю задовольняло ви-моги шляхти, яка висловлювала прохання і в наступні роки, щоби її повернули «в попередній стан».

У ході народно-визвольної війни були повністю віднов-лені права християнської православної церкви. Гетьман-ська влада підтвердила її панівне становище, затвердила і розширила станові права духовенства. За своїм стано-вищем духовенство стояло поряд з козацькою старшиною і шляхтою. Церква продовжувала залишатися великим землевласником, виступала суддею у сімейно-шлюбних і спадкових справах населення, карала за проступки проти віри, а також була вотчинним судом для людей, які про-живали на її землях. Духовенство зберігало свої станові суди і вважалося «білим», тобто не підлягало обкладанню податками. Селяни були зобов'язані нести «звичайне по-слушенство» — за давніми правилами і звичаями. Селя-

^ХІІІІІІПАІ- .геть>І.ан_.аодод.ів „щіір.окою БЛІДОЮ —^з^ко^ю-давчою, військовою і ^судовою. _Він виступав офіційним " представником України, підписував йдйваШивТшГТіоку-менти _від її іменіГАле поступово влада гетьмана "обме"-жувалася разом з обмеженням автономних прав України. ^Уже 1659 р. нові переяславські статті обмежили права "Гетьмана на зовнішні_відно.сини. ТГому не дозволялося ^Іриймати _послів, бдати _участь^ шиськових .походах без попереднього дозволу царського уряду.Тлухівські статті 1669 р. заборонили гетьману підтримувати безпосередні дипломатичні зв'язки .з іноземними державами. Всі дере-.швсфи можна ,було вести лише через .царя. Таке стано-вище було підтверджене і