Під злочином розумілося всяке порушення норм "дав-нього козацького права". В системі злочинів на першому місці стояли військові злочини (зрада, ненадання допомо-ги під час бою тощо). Особливо жорстоко карали зрадників — їх страчували. Серед видів покарання найбільш поши-реними були смертна кара та штрафи.

Підкреслимо, що в даний період простежується посту-

203

повий перехід від норм звичаєвого права до норм, створе-них державою. Процес цей був тісно пов'язаний з форму-ванням державності.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Визвольна війна 1648—1654 рр. — одна з найяскраві-ших сторінок в історії українського народу. У ході війни Україна позбавилася польсько-шляхетського соціального, національного та релігійного поневолення.

Визвольна війна поклала початок третьому етапові фор-мування української державності, підвалиною її відроджен-ня стала військово-адміністративна система, що склалася в Запорізькій Січі. Організуючою силою Визвольної війни, головним творцем незалежної України було козацтво.

Українська Гетьманська держава створювалася на ос-нові ідеології української національної думки, що виходи-ла не тільки з розуміння необхідності створення власної держави, але й усвідомлення здібностей та можливостей ук-раїнського народу створити таку державу. Звідси спроба Богдана Хмельницького синтезувати ідеї козацьких тра-дицій з соборністю Київської Русі та Галицько-Волинсь-кого князівства. Основою відродженої української держав-ності стала республіканська форма правління.

Створення в роки Визвольної війни 1648—1654 рр. Укра-їнської Гетьманської держави є незаперечним історичним фактом, який було юридичне підтверджено Зборівським до-говором 1649 р., Білоцерківським договором 1651 р., Бе-резневими статтями 1654 р.

Значні зміни відбулися в суспільному ладі. Український народ здобував не тільки національну, а й особисту волю. На століття було поховано ідею кріпосного права, але пов-ністю ліквідувати соціальний гніт не вдалося, оскільки суспільство в даний історичний проміжок часу не було підготовлене до цього.

204

Характер республіканської державності зумовив і сут-ність правової системи України, яка була необхідним еле-ментом державності. Основою цієї системи було звичаєве право та гетьманські універсали. На деякий час було при-зупинено дію III Статуту 1588 р. та обмежено дію магде-бурзького права.

Паралельно з державними органами формується своє-рідна судова система, основою судочинства в якій був давній принцип — "де три козаки, два третього судять".

Визвольна війна 1648—1654 рр. закінчилась входжен-ням України під протекторат Московської держави. Право-ве становище України в її стосунках з Москвою було регла-ментоване Березневими статтями 1654 р., в яких Україна презентувалась як незалежна самостійна держава.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р. Міфи і реальність. — К., 1994.

2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.

3. Грушевськіт М. Історія України-Руси. — К., 1909. — Т. 7.

4. Грушевський М. С. Очерк истории украинского народа.—

К., 1990.

5. ДокументьІ Богдана Хмельницкого. — К., 1961.

6. Історія держави і права України. — Харків, 1993. — Ч. 1.

7. Літопис Самовидця. — К., 1991.

8. Полонська-Василенко Н. Історія України. — К., 1993.—

Ч. 2.

9. Шевченко Ф. П. Політичні та економічні зв'язки Укра-їни з Росією в середині XVII ст. — К., 1959.

10. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990. — Т.2.

205

Значно більшою групою населення міст були ремісни-ки. Тогочасні джерела говорять про те, що в роки війни феодальна організація ремесла не була порушена. Продов-жували існувати цехові організації. Вузькість ринку була основною причиною того, що значна частина ремісників займалась і сільським господарством. Одночасно це свідчи-ло і про те, що ремесло остаточно ще не відокремилося від ,] сільського господарства.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Визвольна війна 1648—1654 рр. свідчила про пробуд-ження української нації, про її прагнення до самостійного життя, до відродження національної державності. Ця дер-жавність охоплює, як правило, всі або частину етнографіч-них земель. Українська державність в силу історичних умов відроджувалась не на всіх етнографічних українських зем-лях, хоч гетьманський уряд не раз згадував про спільну долю всього українського, за термінологією того часу, — руського народу.

Головними ознаками держави в їхньому класичному вигляді є: єдиний територіальний простір, на якому здій-снюється господарче життя; наявність особливої групи людей — апарату управління, який виконує різноманітні загальносоціальні функції, але в необхідних випадках має можливість здійснити державний примус, виконувати функ-ції публічної влади; єдина система податків і фінансів.

До цих ознак слід додати мовну єдність народу, єдину систему оборони та зовнішню політику; наявність прав особи, які охороняються державою.

В сукупності ці ознаки характеризують державу, тобто їх наявність в соціальній організації суспільства свідчить, що це суспільство державне організоване. Ось чому не може існувати держава, яка не має цих ознак або має їх обмеже-ний набір.

194

Розглянемо більш детально наявність перелічених оз-нак на прикладі української державності, яка відроджува-лася в ході Визвольної війни.

Адміністративно-територіальна організація. Впер-ше в ході Визвольної війни територія незалежної України була оформлена Зборівським договором 1649 р. У відпові-дності з ним територія вільної України обіймала три воє-водства: Київське, Брацлавське та Чернігівське, які після визволення були поділені на 16 полків та 272 сотні. У 1650 р. кількість полків виросла до 20. Отже, визволена територія мала свій адміністративно-територіальний поділ. Полково-сотенний устрій був істотним елементом україн-ської державності. І хоча полки як військові одиниці існу-вали в багатьох державах, але тільки в Україні полково-сотенна організація війська була взята за основу держав-ного територіального устрою. Вже починаючи з літа 1648 р., полки та сотні як територіальні одиниці включають до себе все населення, що проживало в їхніх межах, і на ньо-го розповсюджується влада полкових та сотенних урядів. До 1654 р. звільнена територія охоплювала Лівобережжя, Правобережжя (крім Волині та Галичини) і значну части-ну земель на Півдні (приблизно