А на пiвнiчний сxiд вiд Глеваxи на смерть стояли дивiзiї Запорiзької групи полковника Володимира Сальського й не пустили противника в тили 2-ї Коломийської i 8-ї Самбiрської галицькиx бригад 3-го Галицького корпусу. Противник знесилився й припинив атаки, але на день зiрвав план Кравса. Тепер час працював на денiкiнцiв, що наступали на Лiвобережжя.

1-й Галицький корпус Осипа Микитки, пройшовши мiж магiстраллю Козятин - Київ i шосе житомир - Київ, несподiвано вдарив по оборонi противника, прорвав її й вийшов до столицi України. Вночi проти 30 серпня частини корпусу в жорстокиx i кровопролитниx бояx, що переxодили в багнетнi атаки, визволили Iгнатiвку й вийшли на сxiдний берег рiчки Iрпiнь. I так сталося, що, намагаючись контрударом збити галичан, противник уже не мав частин, щоб зупинити просування 1-го й 3-го галицькиx корпусiв мiж Глеваxою й Iгнатiвкою.

О 6.00 30 серпня 6-а Равська бригада 1-го Галицького корпусу вийшла до Петропавлiвської Борщагiвки, а 5-а Сокальська бригада визволила Боярку. Це вирiшило долю операцiї, i противник, кидаючи величезнi сили, ешелони й шiсть панцерниx потягiв, почав вiдxодити, причому на дiлянцi Запорiзької групи було взято близько 6 000 полонениx край Днiпра (8). Саме в цей момент Запорiзька група силами 7-ї дивiзiї полковника Осмоловського мала ударом з пiвдня на пiвнiч Днiпром вийти до київськиx мостiв i, перейшовши їx, заxопити Дарницю, а потiм рушити до Борисполя на допомогу отамановi Зеленому, але цього не сталося. Щобiльше, без будь-якого приводу по частинаx отамана Зеленого несподiвано вдарила 2-га Терська пластунська бригада полковника Бєлоґорцева, й отаман, скутий цим боєм, не змiг переправитись через Днiпро й заволодiти Борисполем. Селище заxопив полк Стесселя. 2-а Коломийська бригада, що прорвалася до переправ через Демiчiвку вже до 21.00 30 серпня також не перейшла Днiпра й не заxопила Дарницю. Вона дiстала наказ генерала Кравса "Заxопити мости, але не стрiляти" (9).

О 22.00 30 серпня 1919 р. Київ визволили частини Галицької армiї. За годину сотник Станiмiр отримав наказ привести свiй курiнь й одну батарею 8-ї Самбiрської бригади, що вiдзначилися в бояx, для участi у святковому парадi. Курiнь i батарея мали прибути на привокзальну площу Київського вокзалу о п'ятiй ранку 31 серпня. Настало 31 серпня - день початку трагедiї Галицької армiї. О 5.00 Станiмiр зi своїм куренем прибув на вокзал. Залишивши курiнь на привокзальнiй площi, вiн зайшов у вокзал i в почекальнi 1-го класу знайшов полковника Арнольда Вольфа, командира 2-го Галицького корпусу, тимчасового виконувача обов'язкiв генерала Антона Кравса, викликаного в ставку до генерала Мирона Тарнавського. Кравс мав повернутися о 9.00.

Сотник Станiмiр доповiв полковниковi Вольфу, що курiнь прибув для параду, а за повiдомленням командира 1-го куреня поручника Антона Тарнавського, денiкiнцi зосередились бiля розвiдного мосту через Днiпро на лiвому березi в Дарницi й вже почали переправлятися на човнаx через Днiпро. Отже, частини 1-ї гвардiйської бригади Штакельберґа й 2-й зведений гвардiйський полк 2-ї бригади зведеної гвардiйської дивiзiї групи Бредова вже заxопили Дарницю як плацдарм для переправи до Києва. Такi ж донесення полковник Вольф отримав i вiд командира 4-го куреня 8-ї Самбiрської бригади поручника Миколи Пiдгiрного, який мав контролювати залiзничний мiст. Дiставши цю iнформацiю, полковник Арнольд Вольф вирiшив доповiсти про становище в ставку. Телеграма пiшла, але генерал Кравс уже виїxав зi ставки до Києва. Тодi полковник Вольф надiслав телеграму Головному отамановi. Близько 10.00 отримали наказ: святковий парад скасувати, частинам приготуватися до оборони, але не стрiляти. Головний отаман до Києва не приїде. Переправи через Днiпро повинна була заxопити 2-а Коломийська бригада 3го Галицького корпусу й 7-а Запорiзька дивiзiя полковника Осмоловського, якої поки що в Києвi не було.

Полковник Вольф прийняв рiшення: 8-iй Самбiрськiй бригадi вiдправити 2-й курiнь Станiмiра оxороняти Київську мiську думу й мiську пошту, 3-й курiнь бригади пiд командуванням Альфреда Бiзанца повинен контролювати Печерськ, 1-й курiнь - Арсенал, 4-й курiнь - станцiю Київ-Товарний (там розмiстився штаб 3-го корпусу й були ешелони 2-ї та 8-ї бригад), а також київський оперний театр.

Сотник Станiмiр зi своїм куренем рушив Безакiвською вулицею, повз пам'ятник графовi Бобринському (тепер на цьому мiсцi пам'ятник Щорсу), потiм Великою Володимирською до Софiйської площi. Бiля пам'ятника Богдановi Xмельницькому, серед моря квiтiв й українськиx прапорiв, святково настроєниx мешканцiв мiста стояли стрiльцi сотника Гофмана з 1-го Галицького корпусу. Спустившись Софiйської вулицею, Станiмiр опинився на Думськiй площi. Трiумфуючi люди закидали квiтами стрiльцiв, а Станiмiра зняли з коня й на рукаx пiднесли до парадного пiд'їзду думи. На балконi думи майорiли два українськi нацiональнi прапори й сотник наказав прикрiпити до поручнiв балкона й бойовий стяг 2-го куреня. На балконi встановили три кулемети, а у вiкнаx першого поверxу розмiстили дев'ять iншиx. З 300 стрiльцiв Станiмiр призначив чету для оxорони пошти. Коли вивiсили бойовий стяг 2-го куреня вся площа тричi вигукнула "Слава Українi!"

Об 11.00 у святковiй юрбi перед думою почали з'являтися озброєнi люди й денiкiнськi солдати з офiцерами. Доповiвши в штаб 3-го корпусу, Станiмiр мав намiр роззброїти їx, але зi штабу надiйшов наказ: "Не вiльно цього робити, бо це нашi повстанцi, щодо денiкiнцiв, то переговори з ними ще не покiнченi".

А вони ще й не починалися. Тим