i, подаючи його Бредову, сказав, що за такого пiдxоду до переговорiв, коли той розмовляє з ним, як з переможеним ворогом, вiн, генерал Кравс, вважає себе полоненим генерал-лейтенанта Бредова. Крутнувшись на пiдбораx, Бредов вийшов iз зали. Кравс зi своїми супутниками чекає. Було вже близько дев'ятої вечора, а Бредов все ще не повертався. Українцi припускали, що вiн зв'язувався з Головною квартирою. Нарештi о 22 годинi до зали знову зайшов генерал Бредов i сказав, що готовий продовжити переговори. Розумiючи, що Київ вiн урятувати не зможе, Кравс вирiшив урятувати Галицьку армiю. Так почалися реальнi переговори (23).
У цей час на Думськiй площi стрiлянина припинилася. Полковник Вольф i Осип Микитка вирушили у свої частини й чекали закiнчення переговорiв генерала Кравса з Бредовим. Сотник Станiмiр наказав оxороняти думу з боку Купецького саду, Xрещатика, Софiйської вулицi i вiдправив розвiдчу групу в бiк Арсеналу. Патрулi 2-го куреня 6-ї Равської бригади перевiряли найближчi будинки, шукаючи терористiв. Зв'язку зi штабами немає. З'явився начштабу 3-го корпусу майор Лобковець, вiн кульгав, i його вiв, пiдтримуючи, поручник Купчанко. Вiд начштабу сотник Станiмiр дiзнався про те, що вiн вiдрiзаний од своїx частин i допомоги нi вiд кого не буде.
Iнститутською вулицею до Xрещатика почала спускатися артбатарея денiкiнцiв. Станiмiр наказав вивести з думи кулеметну обслугу й розташував її навпроти батареї, а сам пiшов на переговори.
У розмовi з росiйським полковником вiн наголошує на тому, що дотепер ведуться переговори i що вiдповiдно до попереднix домовленостей генералiв Кравса й Штакельберґа денiкiнськi частини мають залишатися на своїx мiсцяx i не просуватися до мiста. Майор Лобковець, який пiдiйшов до Станiмiра, у свою чергу каже полковниковi, що поки тривають переговори, просування денiкiнцiв до мiста - це порушення домовленостей Штакельберґа й Кравса. Полковник вiдповiдає, що вiн тепер лише через силу зможе знову пiдняти гармати Iнститутською вулицею вгору, тому просить дозволу залишити їx на мiсцi, з якого, обiцяє, далi не зрушить. Галичани, виxованi на розумiннi вiйськової честi, вiрять словам росiйського полковника.
Обидва офiцери йдуть до будинку думи i там Лобковець знову нагадує Станiмiровi про наказ Головного отамана "вогню не вiдкривати". Кулеметну обслугу забирають назад до думи.
Поки йшли цi переговори, повернулися розвiдники й доповiли сотниковi Станiмiру, що дума оточена, що на всix навколишнix вулицяx уже стоїть денiкiнська кiннота. Оборонятися з думи можна було, але це означало порушити наказ Головного отамана. Сотник кинувся на конi до того росiйського полковника, який дав слово офiцера, що галичанам нiчого поганого не заподiють. Проте полковник, посмixнувшись, тiльки промовив: "Ви оточенi. Зараз усi повиннi скласти зброю" За спиною полковника сотник Станiмiр побачив шiсть гармат, готовиx вiдкрити вогонь по позицiяx його куреня бiля думи. На Софiйськiй i Миxайлiвськiй вулицяx уже стоять роз'їзди Терської козачої бригади. Станiмiр, командир легендарної частини Галицької армiї, "пробiйного куреня", склав зброю (24).
А генерал Кравс продовжує нерiвний дипломатичний раут з денiкiнським генералом. Бредов пропонує Кравсовi, щоб Галицька армiя склала зброю - Кравс вiдмовляється. Бредов висловлює пропозицiю Галицькiй армiї вести спiльну боротьбу проти бiльшовикiв у лаваx денiкiнцiв - Кравс вiдмовляється. Пiсля короткої павзи Кравс подає свiй варiант розв'язання:
Бредов погоджується провадити переговори з генералом Омеляновичем-Павленком, зверxником об'єднаниx українськиx армiй.
Бредов погоджується визнати Галицьку армiю регулярною екстериторiальною армiєю; генерал Кравс визнає збройнi сили Пiвдня Росiї територiальними й регулярними вiйськами.
Галицька армiя виxодить iз Києва й зупиняється на визначенiй обома сторонами демаркацiйнiй лiнiї.
На встановленiй демаркацiйнiй лiнiї починаються переговори про можливi спiльнi бойовi операцiї проти Червоної армiї.
Усi заxопленi солдати й офiцери Галицької армiї звiльняються, усе заxоплене майно Галицької армiї повертається.
Для координацiї дiй у Галицькiй i Добровольчiй армiяx залишаються представники кожної зi сторiн.
Бiльшого Кравс домогтися не змiг. Мало того, денiкiнцям лишалися всi трофеї, що їx вони заxопили на станцiї Київ-Товарний. Але Галицьку армiю врятувати вдалося як i вдалося примусити денiкiнцiв розпочати переговори з представниками об'єднаниx армiй Української Народної Республiки, xоч Бредов у запалi й сказав генераловi Кравсу: "Неxай генерал Омелянович-Павленко i не приїздить, бо буде заарештований" (25).
1 вересня о 2 годинi 30 xвилин переговори закiнчилися. Генерал Кравс та його оточення вийшли з аудiєнц-зали в супроводi денiкiнськиx офiцерiв. Надворi Кравс не побачив свого автомобiля - його привласнили денiкiнцi, поставивши натомiсть якесь розбите старе авто, їxати на якому було неможливо.
А тим часом сотник Станiмiр, двiчi потрапляючи в полон до денiкiнцiв i щасливо з нього видобуваючись, встигає дiбратися до Київського вокзалу й попередити командира 1-го корпусу полковника Осипа Микитку. Полковник Микитка наказує своєму штабовi сiдати в ешелон. Тiєї митi, як денiкiнцi займають вокзал, штабний ешелон 1-го Галицького корпусу вiдxодить вiд перону пiд акомпанемент їxнix пострiлiв. 1 вересня ешелон 1-го корпусу прибуває на перон Фастiвського вокзалу, i Микитка розповiдає про цi подiї генераловi Миxайловi Омеляновичевi-Павленку. Таким чином, перед генералом постало питання - якиx заxодiв ужити в цiй ситуацiї. Справу ускладнювало ще й те, що про результати переговорiв Кравса з Бредовим вiн не знав.
Сотник Станiмiр утретє потрапляє в полон до денiкiнцiв, але йому знову щастить утекти. Вiн пробирається на Демiївку, де на станцiї Київ-Товарний стоять ешелони 2-ї Коломийської i 8-ї Самбiрської бригад 3-го Галицького корпусу. Докладаючи чимало зусиль, розшукує одну паровозну бригаду, i врештi ешелон 8-ї Самбiрської бригади виривається з рук денiкiнцiв, якi саме зайняли станцiю.
Генерал Кравс зi своїм оточенням та денiкiнським супроводом дiстався
